Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
- А як же ти вирвався із стіни? - запитав Джельсоміно.
- От за це я мушу подякувати твоєму голосові,- відповів Шкандибчик.- Проте якби ти був крикнув хоч трохи сильніше, то вивалив би стіну і сталося б непоправне. А так мені справді пощастило. Ой, яка це розкіш ходити по землі, хай навіть на трьох лапах! Он у тебе тільки дві ноги - і тобі ніби вистачає, правда?
- Ще б пак, для мене цього навіть забагато,- згодився Джельсоміно.- Якби у мене була тільки одна нога, то я сидів би собі спокійнісінько вдома.
- Ти, я бачу, щось не дуже веселий,- зауважив Шкандибчик.- Що з тобою сталося?
Джельсоміно тільки-но хотів почати невеселу оповідь про свої пригоди, як на вулицю раптом вийшов справжній кіт, на чотирьох лапах. Але він, певно, був дуже заморочений, бо навіть не підвів голови, щоб глянути на наших друзів.
- Няв! - крикнув навздогін йому Шкандибчик, що котячою мовою означає «привіт!».
Кіт зупинився. Він, здається, був здивований, ба навіть обурений.
- Мене звати Шкандибчиком, а тебе як? - поцікавився наш намальований кіт.
Справжній кіт, здавалося, вагався, відповідати чи ні. Потім знехотя промимрив:
- А мене - Дружком.
- Що він сказав? - поцікавився Джельсоміно, який по-їхньому анічогісінько не тямив.
- Каже, що його звати Дружком.
- А хіба це не собаче ім'я?
- Отож!
- Тоді я взагалі нічого не збагну,- мовив Джельсоміно.- Спершу крамар захотів мені втелющити чорнило замість хліба, тепер оцей кіт із собачою кличкою...
- Голубе мій,- пояснив Шкандибчик,- цей кіт вважає, що він собака... Давай-но ще раз перевіримо. [288]
І, повернувшись до кота, Шкандибчик знову щиро привітався з ним:- Ня-ав, Дружку!
- Гав-гав! - сердито відповів кіт.- Посоромся, ти ж кіт, а нявчиш!
- Авжеж, я кіт! - пояснив йому Шкандибчик.- Хоч у мене лише три лапи, намальовані червоною крейдою.
- Ти ганьба для нашого роду. Та ще й великий брехун. Іди геть! Я не бажаю більше ані секунди розмовляти з тобою. До того ж починає накрапати - я краще побіжу додому та візьму парасольку.
І кіт подався, час від часу оглядаючись і гавкаючи.
- Що він сказав? - запитав Джельсоміно.
- Та сказав, що йде дощ.
Джельсоміно глянув у небо. Над дахами яскраво світило сонце, і навіть у морський бінокль не можна було б побачити ні хмаринки.
- Будемо сподіватися,- промовив він,- що всі непогожі дні в цьому краю будуть такі, як сьогоднішній день. Мені здається, що я опинився в країні, де все поставлено з ніг на голову.
- Любий Джельсоміно, ти просто опинився в Країні брехунів. Тут за законом усі мусять брехати. І горе тим, хто каже правду: на них накладають такі штрафи, що шкуру здирають разом із хвостом.
І тут Шкандибчик, який за той час, поки був на стіні, багато чого побачив і запам'ятав, детально описав Джельсоміно Країну брехунів.
Коротко й правдиво про події тих днів та створення Країни брехунів
- Ти повинен знати, що...-почав Шкандибчик... Однак, щоб не забирати у вас багато часу, я перекажу вам його розповідь.
Отож задовго до того, як Джельсоміно потрапив до тієї країни, туди приплив морем підступний і жорстокий пірат Джакомоне. Це був високий і товстий, уже літній чолов'яга, якому на схилі віку забажалося спокійного й осідлого життя. [289]
- Молодість давно минула,- казав Джакомоне,- і мені вже остогидло борознити моря. Захоплю-но я десь острівець та й покину піратське ремесло. Звісно ж, я не забуду своєї братії: кого призначу міністром, кого маршалом двору, кого камердинером або конюшим, і вони не будуть ремствувати на свого ватага.
Після того як у Джакомоне остаточно визрів цей план, він заходився підшукувати собі острівець. Але жоден із них його не влаштовував. Якщо ж він подобався йому, то не подобався друзякам. Одному потрібна була річка, щоб ловити форель, а річки не було; другий не уявляв собі життя без кінотеатру; третій не міг обійтися без банку, щоб покласти туди свої піратські заощадження.
- А чому б вам не захопити щось пристойніше, ніж якийсь там острівець? - щоразу говорив хто-небудь із піратів.
Зрештою скінчилося все тим, що вони загарбали цілу країну з великим столичним містом, де було вдосталь і банків, і кінотеатрів, і скільки хоч річок, щоб повудити форель, а по неділях покататися на човнах. І нічого дивного тут нема. Нерідко трапляється, що зграя піратів захоплює якусь країну в тій чи тій частині світу. Отож Джакомоне, загарбавши країну, взяв собі ймення короля Джакомоне Першого, а своїх підручних призначив адміралами, камергерами, придворними та начальниками пожежних дружин. Звісна річ, Джакомоне видав закон, який зобов'язував усіх називати його «ваша величність»; тим же, хто відмовлявся це робити, було наказано відрізати язик. А щоб нікому й ніколи не спало на думку повідати про нього правду, Джакомоне наказав своїм міністрам зробити реформу словника.