За східнім обрієм [Спомини про пережите]

— Але ж у вашій секції живе не тільки група на чолі з Роню, там же живе багато інших людей, — сказав я.

— Живе багато, але всі останні пригнічені свавіллям тієї групки, бо єдиною організованою силою є тільки та група. Біля них групується майже вся молодь із усіх бараків.

— Основна маса тієї групи живе у тій секції, що й я, — сказав Федір, — їх там біля 30 молодих здорових xлопців. Всі вони озброєні добре виточеними ножами. Крім Горошка і Роню, вони не визнають більше ніяких авторитетів. На Павлишина і Германа Петровича дивляться звисока. Вони рахуються тільки з тими, які здібні володіти ножем, так як вони, або й краще.

— Ми перемогли велику, відгодовану чекістами банду колишніх слуг фашистського ґестапо, бриґадирів і нарядчиків третього каторжанського лагера. Ми мужньо вистояли в очній скорострілів і автоматів, направлених проти нас озвірілим полком беріївських опричників. В тій ситуації все було чітко визначено. А тут нам доводиться зштовхнутись зі свого роду «п'ятою колоною», яка розмовляє тією самою мовою, що й ми, і наче б визнає ту саму «віру», що й ми, і карається за те саме, що й ми. Огнуздати ту банду і перебороти той кошмар, створений ними, прийдеться не легко, — сказав я.

— А як на це все дивиться Павлишин та Герман Петрович? — запитав Федір.

— Виявляється, що Павлишин і Герман Петрович — це пусте місце для них — вони їх мають за ніщо. Крім того, на догоду тих банд, вони скоріше виступлять по їх стороні як їх апологети, ніж на стороні нашій, — сказав я.

— Вони вже і декотрих каторжан залучили до своєї групи, — сказав Федір.

— А кого саме вони залучили?

— Та ось у нашій секції Іван Довгий десь з ними по цілих ночах пропадає.

— А може ти, Федоре, там рядом поручиш Якимчуку, щоб приглянувся за Довгим, де він пропадає?

— Гаразд, ми з Юрком постараємось вияснити ту справу.

Через декілька днів до мене прибіг Романів Степан і схвильовано сказав:

— Що ви робите? Ви не знаєте, з ким ви займаєтесь. Ви знаєте про те, що зараз до вас можуть прийти і збити до півсмерти або й зовсім убити!!! — кричав Романів.

— Ти скажи мені толком, про що йде мова?

— Ви не знаєте про що йдеться? Вони говорять, що ви розпорядилися дивитися за Іваном Довгим і оце я насилу вговорив їх, щоб вони вас не чіпали, а от уже Федора і Якимчука Юрка я не зміг обстояти і їх зараз візьмуть, — сказав Романів.

Я вийшов на вулицю і, зустрівши Федора, оповів йому все те, що говорив Романів.

— Це погано. Може ти йди до Павлишина і поговори з ним про те все.

— Добре, я піду, але він не має ніякого впливу на ту шайку.

— Він має вплив на Горошка, а вони з Горошком рахуються.

Тільки що я почав оповідати Павлишинові про все, що мені оповів Романів, як раптом перед нашими вікнами появився Федір, а з-заду чотири здорових хлопці із шайки Роню.