Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Руал нетерпеливо чекав своєї черги.

Літній чоловік, що справляв враження неприступної людини, довго міряв його проникливим поглядом з голови до ніг. Чи не здогадався, бува? Нарешті, нічого не кажучи, підійшов до Руала, помацав м'язи на руках і ногах і схвально присвиснув.

— Які чудові мускули, тверді, мов сталь, браво, юначе! Як ти викохав такі?

— Футбол, гімнастика, лижні походи, плаваю з дитинства, веслую, — поспішно став перераховувати Руал.

І захоплений лікар забув перевірити зір у новобранця. А може, подумав, що в такого здоров'яка очі мають бути як у орла.

— Годен до стройової служби, — заявив лікар, не відаючи, що цим самим вирішив майбутнє Руала.

В гарнізоні Моен новобранець Руал Амундсен був взірцем дисциплінованості й виняткової фізичної витривалості. Він, не змигнувши оком, виконував усі накази сержанта. Той ні до чого не міг прискіпатися. Нескінченні «лягай» і «вставай», плазування в болоті й форсовані марші, коли на плечах треба було нести ще й важку амуніцію, не виводили Руала з рівноваги і не втомлювали.

— Єдине, що можна було б йому закинути, — сказав якось, розмовляючи з своїм товаришем по службі, сержант, котрий спеціально створював для Руала труднощі, щоб випробувати його, — забагато читає. Щодня купує по кілька газет і уважно переглядає від першої до останньої сторінки, немовби шукає там чогось.

— То його особиста справа, не чіпляйся, — відповів той.

Сержант не помилявся. Руал гарячково вишукував і читав статті, в яких писали про підготовку Нансена до нової експедиції. На спеціально збудованому для нього судні великий Фрітьоф збирався вирушити на завоювання того таємничого географічного пункту, який звався Північним полюсом і поки що був білою плямою на карті Арктики.