Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

23 травня. Помер Ральстон. За хвилину перед смертю Ізраеля він виповз із спального мішка і вмер… Я лежу, костеніючи від холоду, що віє од трупів. Страшна ніч. Ми живі тільки тому, що вирішили не здаватися. Зосталося нас тільки чотирнадцять. Як не вдасться щось уполювати або не надійде вчасно допомога — загинемо всі.

4 червня. Немає сил, щоб поховати вмерлих.

6 червня. Рядовий Генрі признався, що на попередньому постої він украв тюленячі шкури, з яких ми готуємо юшку. Я присудив його до страти через розстріл. Вирок виконано… Бенден умер сьогодні пополудні. Гадаю, що це страта Генрі прискорила його смерть. Лікар Паррі прийняв увесь запас морфію, що мав у похідній аптеці, і вмер о шостій вечора.

8 червня. Тихий, ясний день. За п'ять годин мені вдалося назбирати кілька жмень лишайників… Пополудні з'їли вимішаний з лишайниками і мохом гуляш з останніх шматків ременю.

9 червня. Нові спалахи цинги. У Корнеля кривавляться ясна, у Шнайдера пухнуть і дерев'яніють коліна… Він починає марити. На вечерю — жменька лишайників, чай і рукавиця з тюленячої шкури. Останні.

12 червня. Гардінер умер з голоду».