Нічний черговий
- Автор: Шоу Ирвин
- Год: 1979
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дом "Всесвіт"
- Переводчик: Леся Валентиновна Маланчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Нічний черговий». Краткое содержание книги:
Він був нічним портье. Маленькою людинкою, яка не сподівався на зміни до кращого. Але таємна загибель одного з постояльців готелю відкрила для нього двері в інше життя, яскраве, шикарне, деколи авантюрне та небезпечне, але завжди стрімке та захоплююче.
— Ні, дякую. Для мене ще трохи рано,— відмовився я.
— Чудово! — вигукнув Квадрочеллі.— Ви подаватимете мені добрий приклад.— Він говорив англійською майже без акценту і дуже швидко, ніби поспішав висловити свої думки, щоб не розгубити їх.— А як почуває себе наш любий Майлз Фабіан? Шкода, що він не зміг приїхати разом з вами. Моя дружина дуже засмутилася. Вона в нього просто закохана. Як і мої три дочки.— Він весело засміявся. У нього був невеликий рот з ніжно окресленими, майже дівочими устами, але сміх був голосний, по-чоловічому грубий.— Мабуть, його життя цілковито складається з амурних пригод. До того ж він неодружений. Мудрий чоловік. У нього філософський склад мислення, у нашого друга Майлза. Ви зі мною згодні, синьйоре Граймс?
— Я його ще не настільки добре знаю,— ухилився я від прямої відповіді.— Ми нещодавно познайомилися.
— Час іде йому тільки на користь. Особливо якщо порівнювати його з нами, простими смертними.— Квадрочеллі знов засміявся.— Ви приїхали сюди сам?
— На жаль, так.
Він зробив сумну гримасу.
— Дуже вам співчуваю. В такому місці...— Він широко розвів руками, показуючи на чудову італійську природу.— Ви одружені?
— Ні.
— Я познайомлю вас з моїми доньками. Одна з них просто красуня, кажу це не тільки як батько, а двоє інших — дівчата з характером. Кожна має свої переваги. Але я люблю їх усіх однаково. Коли Майлз подзвонив мені з Гштада, він дав вам чудову характеристику. Він сказав, що ви — людина чесна і інтелігентна. В наш час ці риси дуже рідко зустрічаються в одній особі. Втім, це саме можна сказати й про Майлза.
Я вирішив не казати моєму новому приятелю, що він трохи помиляється В СВОЇХ ОЦІНКАХ.
— А де ви познайомилися з Майлзом? — поцікавився Квадрочеллі.
— Ми разом летіли з Нью-Йорка.— Це була правда, хоч я його навіть не бачив у літаку. Зате синьйор італієць більше не буде розпитувати.
— І тепер ви стали партнерами?
Я згадав лампу, яку розтрощив на голові Фабіана.
— Так, так,— підтвердив я.
— Партнерство, як і шлюб,— сказав пишномовно Квадрочеллі,— укладається на небі. Ви добре знаєтесь на винах, містере Граймс?
— Ні. До того, як прилетіти в Європу, я взагалі пив його дуже рідко. Віддавав перевагу пиву.
— Зрештою, це не має значення. Смаку Фабіана вистачить на нас трьох. Мушу сказати, я в захваті від його пропозиції. Щоразу, коли який-небудь американець казатиме: «Мені, будь ласка, пляшку «К'янті Квадрочеллі», я завмиратиму від гордощів. Я не бундючна людина, але почуття гордощів мені не чуже. Бо це буде справжнє вино. Я вам обіцяю. Без будь-яких домішок, як тепер роблять. Мені просто соромно за Італію. Наше вино стало схоже на нашу політику. Низької якості. Знецінене, як наша ліра. І хіба це тільки в Італії? А що діється у Франції! А ми з вами зможемо всім сказати: «Купуючи нашу продукцію, ви не обдурюєте себе». І ми забагатіємо. Я вам покажу обрахунки після обіду — ми з дружиною запрошуємо вас до себе на обід...
— Дякую,— сказав я.
— Вино — одна з небагатьох речей, які не може зіпсувати наш ідіотський уряд,— вів далі Квадрочеллі.— Моє вино. А взагалі я займаюся поліграфією. У мене друкарня в Мілані. Ви не уявляєте собі, як важко втриматись на поверхні. Податки, страйки... Диверсії.— Його обличчя набирало серйозного виразу.— Мирна Італія! Якийсь час я змушений був удень і вночі тримати в своїй друкарні озброєну варту. Я іноді друкую за невеликі гроші деякі матеріали моїх друзів-соціалістів, і за це мені постійно погрожують. Не вірте, містере Граймс, коли вам скажуть, ніби Муссоліні мертвий. У 1928 році мій батько втік в Англію — мене, правда, втішає те, що завдяки цьому я вивчив вашу прекрасну мову,— але я не здивуюсь, якщо одного дня й мені доведеться кудись тікати. Не знаєш, звідки чекати небезпеки: згори, знизу, зліва, справа.— Він нетерпляче махнув рукою, ніби йому самому набрид цей напад песимізму.— Але ви не повинні серйозно сприймати все, що я кажу. Я дуже часто впадаю в крайнощі. Я походжу з південної Італії. У нашій сім'ї ми звикли плакати й сміятися в один і той самий день.— Він весело засміявся, наче демонструючи емоціональні можливості своєї сім'ї.— Вибачте мені, ви приїхали сюди, щоб говорити пре вино, а не про цю безглузду політику. Вино вічне. На лозу не спроможні вплинути ні політики, ні бандити. А дріжджі ніколи не страйкуватимуть. Ви з Фабіаном обрали непоганий бізнес. До речі, коли він мені дзвонив, він говорив про чиюсь смерть.
Я вже почав звикати до несподіваних стрибків у перебігові думок містера Квадрочеллі.