Нічний черговий

— Воно з вами? — спитав він.

— Так.— Я дістав з внутрішньої кишені піджака конверт і віддав його Лорімеру. Той, навіть не глянувши, запхнув його собі в кишеню.

— Евелін написала мені, що ви маєте бути в Римі. Дякую, що не подзвонили у посольство.

Ми вийшли з машини. Лорімер узяв з собою стару тенісну сумку. Поки ми йшли до приміщення клубу, він сказав:

— Я радий вас бачити. У цей час важко з кимось домовитись пограти. Я люблю розім'ятись до обіду, а італійці — після. Фундаментальна різниця між двома цивілізаціями. Вона ніколи не зникне.— Він помахав двом присадкуватим чоловікам, що грали на одному з кортів.— За хвилину буду! — гукнув він.

Чоловіки ще тільки розминались, але рухалися дуже спритно.

— Боюся, що зіпсую вам гру,— сказав я, спостерігаючи за ними.— Я не грав багато років.

— Хай це вас не тривожить,— заспокоїв він.— Тільки намагайтесь триматися ближче до сітки. Вони не витримують енергійного натиску.— Лорімер усміхнувся. Це була добра дружня усмішка.

Черевики мені підійшли, шорти й теніска виявилися заширокі, але грати в них було можна.

— Якщо з вами є цінні речі, візьміть їх краще на корт,— порадив Лорімер.— Зрідка тут трапляються деякі непорозуміння. І ні в якому разі не залишайте свого паспорта, бо за якийсь місяць зможете прочитати в газеті, що сіцілієць на ім'я Дуглас Граймс заарештований за торгівлю наркотиками.— Я помітив, що разом з годинником і гаманцем він забрав також конверт Евелін.

Гра дала мені набагато більше задоволення, ніж я очікував. Завдяки лижам я зберіг пристойну спортивну форму. Доктор Райєн мав рацію, моя хвороба не заважала займатися спортом. Лорімер встигав бігати по всьому корту, відбиваючи удари. Як він і попереджав, італійці не витримали енергійного натиску, і перші два сети ми виграли. Але потім я намуляв собі водянку на великому пальці, і мені довелося припинити гру. А шкода.