МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-Тепер мене послухайте, - перебив його Добрянський впевненим тоном. - Якщо сьогодні ми поїдемо звідси без заяви і без Рибалки, завтра я обіцяю вам перевірку з главку. У вас тут порушень лише по цій так званій справі набереться більше, ніж у всіх, хто сидить тут у камерах разом узятих. Ви знаєте, як главк міністерства любить перевіряти районні управління і вишукувати порушення. Підключиться прокуратура, наглядовий орган. І Олег Рибалка все одно вийде, тільки ви після цього наживете собі зайвого геморою. Особисто ви.
-Знаєте, як це називається? Погрози та залякування...
-Ніяк це не називається. Руки-ноги у ваших побитих сержантів цілі. Думаю, одержали вони те, що заробили. І матеріальна компенсація моральних збитків їх цілком задовольнить. Тому справа розсипається, ви ж знаєте - подібні проблеми, коли хтось комусь натовк пику, вирішуються тихо, мирно, без шкандалю, за вивих руки в цій державі ще жодна людина не сіла навіть на п`ятнадцять діб. Так само ви знаєте, як важко посадити за згвалтування. Свідчень Оксани Сошенко не досить, враховуючи її складних психологічний стан, усе ж таки дівчина дещо пережила за останні кілька місяців. Лишилося з`ясувати розмір компенсації для сержантів. Можу навіть їхні прізвища назвати.
-Заодно скажіть, в кого язик такий довгий, що ви аж прізвища знаєте, - Людмила зазначила - бурчав майор Бойчук вже не так агресивно, сприйняла це як позитивний знак.
-Ну, то ми домовимося, пане майор?
Відповісти Роман Бойчук нічого не встиг - задзеленчав телефон. Знявши трубку, коротко гаркнув: "Слухаю, Бойчук!", потім вираз обличчя швидко змінився, він так само коротко промовив: "Хай заходить", усю свою ледь стримувану лють вклав у правицю, поклавши трубку на важелі з такою силою, що апарат, здавалося, зойкнув. Перехопивши запитальний погляд настирних відвідувачів, неохоче пояснив свою поведінку:
-Там ваша донька йде, Людмило Петрівно, - пауза. - Хоче заяву свою забрати. Думає - віддам.
-Віддасте, віддасте. Он як усе складається. І з вашими сержантами, до напівсмерті забитими, теж проблему швидко вирішим. Чи ви їм забороните компенсацію брати?
-Рибалка переночує в камері.
-Рибалка переночує вдома, - упевнено заперечив Добрянский.
У двері постукали. Людмила та адвокат повернулися на стук і Оксану зустріли три пари очей, три погляди: ненависний майорів, зацікавлений Добрянського, розпачливий мамин.
У кабінеті Бойчука Людмила ще стримувалася, а коли вийшли з приміщення на подвір`я - дала волю почуттям, кинулася побитому Олегові на шию, почала цілувати вкрите синцями обличчя, притискалася до нього міцно, не соромлячись глядачів. Донька стояла трохи далі, очей не опускала, дивилася на закоханих навіть зухвало. Зухвалість допомогла в кабінеті майора Бойчука, коли вона призналася, що погарячкувала, поспішила, Рибалка лише висловлював стосовно неї певні недвозначні наміри, тому она перелякалася, що мама не повірить, вона ж кохає цього чоловіка, і вирішила його налякати. Тепер передумала, бо усвідомила, яких дров наламала, додому боялася йти, зрозуміло чому. Бойчук почав її лякати притягненням до відповідальності за свідому обмову, та Добрянський швидко довів йому нежиттєздатність усіх подібних залякувань, тим більше - неповнолітньою в присутності двох дорослих людей, одна з яких - її мати. Коли нарешті Рибалку привели, адвокат швидко оцінив ситуацію і порадив майорові взагалі не починати ніякої справи, бо Олег просто мусить поїхати до лікарні, зняти побої і лише його добра воля не дасть йому писати скарги на неправомірні дії працівників міліції. Те, що він нібито напав на них при затриманні, нічого не пояснює та не вибачає. Тому краще погодитися на варіант фінансової компенсації, порвати заяву, забути про всю цю справу і відпустити усіх з миром відпочивати, година пізня.
-Не знаю, Віталію, як дякувати, - Людмила нарешті пустила Олега, повернулася до рятівника.
-Про лікарню я не даремно казав. Кістки хоч цілі?
-Переживу. Хіба за здатність до продовження роду хвилююся. Лупили просто по яйцях, гниди, - присутність Оксани Рибалку зовсім не бентежила. - А так нічого, начальство заборонило ламати мені пальці, чіпляти на палю, заганяти голки під нігті.
-Тоді здзвонимося, Людо. Ви тут самі давайте розбирайтеся між собою, присутність адвоката при родинних конфліктах не доречна в нашій країні. Крайнім лишиться, ще морду натовчуть, крайнім зроблять.
Людмила знову цмокнула старого друга та рятівника в щоку, а коли він відійшов, остаточно дала волю почуттям і, ступивши до Оксани, відважила їй хльосткого ляпаса. Голова дівчини аж смикнулася від удару, та вона навіть не писнула, більше того - не відвела очей.