МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-Ну той що? Знаєте, скільки вже врем`я?
-Нам потрібен майор Бойчук. Це стосується затриманого сьогодні Олега Рибалки.
-А майор Бойчук вас ожидає?
-Навряд. Та нам він украй необхідний. Я адвокат Рибалки, ця громадянка - мати заявниці, - мить подумавши, адвокат додав: - Потерпілої.
Черговий знизав плечима, набрав по внутрішньому Бойчука, який ще й не збирався йти додому, бо "клієнт" сьогодні прибув довгоочікуваний. Пояснивши, хто до нього добивається, черговий поклав трубку, знову обвів поглядом прибулих.
-Другий поверх, двісті шостий кабінет.
Людмила пішла вперед, випереджаючи Добрянського на добрих кілька кроків. Зустрічні міліціонери у формі та цивільному відступали, даючи дорогу явно знервованій жінці. До кабінету майора Бойчука жінка не увійшла - увірвалася вихором. Адвокат зайшов за нею, причинив двері.
-Ми такі зустрілися, Людмило Петрівно. Бачте, казав я ще тоді - вживайте заходів. А тепер...
-Тепер я прийшла забрати заяву своєї доньки. Це адвокат, познайомтеся, він стежитиме за правомірністю ваших дій, - запал Людмили не міг не викликати захвату в обох присутніх чоловіків.
-Присядьте, будь ласка...
-Ніколи мені сідати. Я забираю заяву. Рибалка ні в чому не винен, заявляю вам офіційно. Зі своєю донькою я розберуся сама.
-Отак навіть? А коли все ж таки винен і...
-Я ж кажу - розберуся і зроблю свої висновки. Ви не мали права брати заяву від неповнолітньої і допитувати її без моєї згоди та присутності.
-Оксані Сошенко шістнадцять років, вона досить доросла дівчина...
-Ви були зобов`язані повідомити мене як матір, єдиного близького родича, про те, що сталося.
-Хіба донька вам нічого не сказала?
-Її немає вдома.
-Ось бачте...
-Нічого не бачу! Впевнена, донька знайдеться, я поговорю з нею сама і якщо почую в її словах крихту правди, в чому я особисто сумніваюся, то завтра вона напише нову заяву. Коли ні - заявлю про її зникнення, напишу заяву і міліція почне її шукати. Думаю, вона усвідомила, що наробила, і просто ховається. Пане майор, давайте будемо розумними людьми, поверніть заяву.
-Факт згвалтування ще треба довести, - вставив слово адвокат, котрий, на відміну від Людмили, зручно вмостився на вільний стілець, розстебнув пальто, поклав на коліна кейс. - Ви ж не дурна людина, обставини справи надто делікатні. Заяву дівчини не читав, та зміст її знаю.
-Що значить - знаю!
-Кажу ж вам - будемо розумними людьми: її загальний зміст вже знає мало не кожен працівник цього управління.
-Та-ак, виток інформації... Посадовий злочин, у нас тут стукачі завелися...
-Свої внутрішні проблеми, пане майор, почнете вирішувати потім, коли Олег Рибалка вийде на волю, а ви повернете нам заяву і у порушенні справи буде відмовлено. Думаю, все взагалі просто: справу не встигли навіть порушити.
-Рибалку затримано...
-Без постанови прокурора. Або вона виписана заднім числом.
-Ви не багато на себе берете, пане...
-Добрянський Віталій Ігорович. Ні, не забагато. Та не будемо тепер про це - все одно потрібні папери вже написані та підписані. Я починав у прокуратурі, правда, Печерського району, пропрацював там лише два роки, але достатньо для того, аби орієнтуватися в усіх ваших вивертах. Ви не маєте права не повернути заяву. При бажанні я тут прочитаю невеличку лекцію на правову тематику, та не бачу в цьому смислу. Ви й без мене закони знаєте, а Людмила Петрівна вірить мені на слово, коли я пояснив їй правомірність її дій.
-Шановний Віталію Ігоровичу, а чи не пояснити б вам Людмилі Петрівні заодно й те, що я маю право затримати Рибалку на три години без санкції, і на сімдесят дві - до з`ясування обставин скоєння злочину? А вже після цього приймати рішення про звільнення його за відсутністю складу злочину чи подальшого тримання під вартою після факту порушення кримінальної справи? Я не надто складно висловлююся, Людмило Петрівно?
-Ні, нормально, я все зрозуміла. Окрім одного: складу злочину немає, ми прийшли забрати цю дурацьку заяву, написану неповнолітньою, котра дуже важко переживає наші з Рибалкою близькі стосунки. Цей факт вам відомий. І згвалтування відбулося в її уяві, маємо не зовсім типовий вияв звичайнісінького підліткового егоїзму. Донька ревнує матір до, - Людмила на мить затнулася, - до коханця. Хіба не зрозуміло? Бачте, справа родинна, внутрішня, якось дамо собі ладу самі.
-А напад на працівників міліції і нанесення їм тілесних пошкоджень - теж справа родинна, внутрішня? - переможно посміхнувся Бойчук. - Шановні, заява дівчини, що б не спровокувало її написання, тепер не такий вже й важливий папірець. Рибалка порушив ще одну серйозну статтю кримінального кодексу...