МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
Рибалка з таким виглядом, ніби робив майорові послугу, підняв руки на рівень плечей.
-До стіни! Мордою до стіни!
Олег виконав і цей наказ. Тим часом з підлоги підвівся сержант Григорян, розмазав кров по обличчю, і з усією люті влупив Карася кийком по нирках. Його приятель вдарив з іншого боку, третій сержант стояв осторонь і кривився - йому таки дійсно вивихнули руку. Серія ударів ззаду змусила Рибалку опуститися на коліна, тут же хтось, очевидно Григорян, навідліг гепнув його по потилиці, перед очима закружляли веселкові цяточки, та свідомості Олег, попри сподівання, не втратив.
-Досить з нього тут! - голос Бойчука чувся здалеку, ніби крізь тонку стіну в гуртожитку. - Беріть його в камеру, тільки не вбийте і не ламайте нічого! Рапорти потім напишете! Григорян, негайно до лікаря! Як тебе, блін, Свистюк - теж, без вас є кому з цим шматком лайна працювати. Ти, мудило, статтю вже маєш, незалежно від згвалтування! - остання фраза стосувалася буйного затриманого.
Це Рибалка знав й без майора. Образливо було б відповідати перед судом за бійку з працівниками міліції, яка була зафіксована лише на папері та в уяві колишніх колег. Тепер хоч сліди залишаться. Все одно він не здатен нічого змінити. Ні тепер, ні, виходить, у найближчому майбутньому.
Браслети скували руки за спиною. Рибалку шарпонули, піднімаючи з колін, вивели в коридор і повели знайомим маршрутом. Униз, до камер. Сержант Григорян з розбитим писком, сержант, як його, блін, Свистюк з вивихнутою рукою. Вони йдуть за затриманим, усі їх бачать. Троє не змогли впоратися з одним. Олег Рибалка подумки святкував невеличку перемогу.
Коли його завели в невеличку порожню камеру, а потім туди зайшло ще четверо у формі, один з них відзначався офіцерськими погонами, Карась вирішив - його спасіння у якнайшвидшій втраті свідомості. Коли звалили на брудну підлогу, примудрився копнути одного в гомілку, іншого навіть збити з ніг відомим прийомом, підчепивши носаком за кісточку на нозі і вдаривши ступнею трохи вище. Захистити голову від граду ударів не було можливості, тому він склався вдвоє, оберігаючи живіт, і підібрав ноги, рятуючи пах, та вправним ударом по нирках його тіло змусили розпрямитися, у живіт на по кобчику ніби молотами вдарили, ще раз, ще, ще, ще... Кричати від болю Олег не соромився, вдавати з себе Хлопчиша-Кібальчиша в буржуїнських катівнях не збирався, тим більше військової тайни від нього ніхто не домагався.
Його просто били. Боляче, зі знанням справи, отримуючи навіть певне естетичне задоволення.
Гроші десь зникли, знову не слава Богу, а тут ще з Карасем халепа. От уже день сьогодні, а в гороскопі на тиждень значиться сприятливим. Алла теж не давала про себе знати, мобільний вимкнула. Денис Савицький мав усі підстави почувати себе самотнім, нещасним, усіма покинутим невдахою. Навіть вбачав у всьому, що відбувається, вищий знак: це так воздається за нехай непряму, але участь у злочині, викраденні людини, молоденької дівчинки. Одне заспокоює - Жигун також місця собі не знаходить.
Директор "Універсуму" навіть у чомусь був вдячний Рибалці: загримів у ментовку в найбільш підходящий для шефа момент. Тепер можна, пославшись на проблеми, пов`язані з визволенням начальника охорони базару з камери, усунутися на певний час від справ із навіженим Жигуном. Свої люди в РУВС у Савицького, безперечно, водилися, тому вже під кінець дня він знав, у що вляпався Рибалка.
Знання спочатку змусили замислитися. Потім наблизили на кілька широких та впевнених кроків до інфаркту. Потім, виконавши функцію своєрідного детонатора, вибухнули в свідомості, розставили все на свої місця і Денисові Вікторовичу Савицькому раптом закортіло докласти максимуму зусиль, аби чимшвидше витягти свою надійну праву руку, свого гаранта безпечного тилу, ментяру-ренегата з міліції, взагалі - з усієї цієї історії.
Його звинувачують у згвалтуванні малолітньої. Потерпіла сама накатала на жеребця заяву. Прізвище жертви - Сошенко, звати Оксана.
Дівчину на ім`я Оксана Сошенко вони - не конкретно Жигун, саме вони, - тримали в заручниках і саджали на голку, аби вплинути на її матір, провідного експерта банку "Столичний" Людмилу Сошенко. Дівчину хтось зухвало відбив, хоча в міліцію баба не зверталася.
У заяві потерпіла шістнадцятирічна Оксана написала: Олег Рибалка коханець її мами Людмили Сошенко. Причому сплять разом вони не дуже давно. Більше того - люди Жигуна взагалі не бачили жодного разу Людмилу вкупі з мужиком. Отже, вони шифрувалися. Власне, особистим життям начальника охорони Савицький ніколи не цікавився, отже, шифруватися голуб`ята почали саме тоді, коли в Людмили виникли раптові проблеми з донькою. Вона знала, що Рибалка - колишній опер, причому не з найгірших, тому за логікою речей розповіла все коханцеві. Той спрацював професійно, а сам Савицький, перебуваючи ті кілька днів у жорсткому запої, просто не контролював дії Карася. Будь шеф у строю, працювати на два фронти Рибалці було б доить складно, його маніпуляції певне не пройшли б повз увагу босса. Невідомо лиш, знав Рибалка, проти кого виступає, затіявши звільнення дівчини, чи ні. І чи вплинули б його знання на його рішення рятувати Оксану, влаштувавши в "Затишку" справжнісінький бойовик у стилі "Коммандо".