МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
-Нічого не було! Чуєш - ні-чо-го!
-Я тебе слухав? Слухав, хоч ти й молов херню. Тепер мене послухай, - майор Бойчук вмостився за столом зручніше. - Варіант перший. Ми колемо тебе на згвалтування. Саджаємо в камеру, і ти знаєш, як наші постояльці шанують колишніх ментів, особливо тих, хто гвалтує малоліток. Тебе пресують, скільки треба. І як мента, і як гвалтівника. Ніхто, зазнач собі - ніхто не втручається. Поки ти сам не покличеш мене чи ще когось і не напишеш щиросердне визнання своєї провини. Руки в тебе будуть труситися, очі сльозитися, а задниця - боліти, сам здогадайся, від чого. Народ такий, гвалтівника лиш дай. Будеш ти в нас, Олежко, опущеним по повній програмі, воздасться за гріхи твої тяжкі. Віриш, що не жартую? - Рибалка мовчав, Бойчук повів далі: - Варіант другий. У всіх своїх гріхах бандитських признаєшся сам. Дуже цікавлять мене окремі епізоди твого неправедного життя і кримінальних елементів, яких ти покриваєш, охороняючи свій "Універсум". Там же такі діла творяться, на кримінальний серіал набереться. Бандитський Київ чи щось у такому ж дусі. Даєш повний розклад на районний криміналітет, ти ж знаєш багато секретів. І я вірю в твою казочку про нерозділене кохання імпульсивної дівчинки - підлітка, заяву в неї не приймаю, тобі виділять спокійну камеру, а на суді врахують щиросердні визнання і допомогу слідству. Зовсім не посадити я тебе не можу, запроторити тебе за грати - справа моєї особистої честі, та відсидиш недовго, без особливих проблем, зате совість очистиш. Третього варіанту немає, Рибалко. І часу на роздуми - теж.
-Чого тут думати? Викликай так звану потерпілу, без розмови з нею сам на сам нічого не буде.
-Ох, упертий ти, - зітхнув Бойчук, підвівся, пройшов до дверей, прочинив їх, сказав комусь: - Зайдіть.
До кабінету зайшли сержант Григорян, ще двоє дуболомів у сержантській формі, запитально дивилися на майора.
-Розтлумачте затриманому громадянинові його права. Чого ти сіпаєшся, Олежко? Посидиш, подумаєш, я поки заявницю твою розшукаю. Вставай, іди з цими дядьками.
-Ти пошкодуєш, майоре, сильно пошкодуєш?
-Ти про що, маньяче сексуальний? Тебе як мінімум слід статевого потягу позбавити. Ніколи з тобою гарикатися, Рибалко, часу зовсім нема, зашиваюся. Встати!
Карась повільно підвівся, сержант Григорян уже насувався на нього, брязкаючи наручниками. Свою подальшу долю Олег Рибалка уявляв чітко, ілюзій не строїв. За будь-яких розкладів хто завгодно підтвердить: затриманий першим напав на міліціонера, на двох, на взвод, на ціле відділення. Дозволити собі покірно простягнути руки під браслети він не мав права, спати погано буде до кінця життя. Тим більше здатися на милість такого переможця. Як бравий сержант Григорян. Його рило просило якщо не цеглини, то принаймні кулака.
Карась не знав, як довго йому вдасться протриматися. Скільки часу йому дозволять виявляти непокору працівникам міліції, тому в перший удар вклав усю силу, бив коротко, без замаху, влучно, кулак атакував писок сержанта Григоряна з швидкістю грімучої змії, рушійна сила удару цілком могла суперничати з гарматним ядром. До того ж на середньому пальці правиці Рибалка носив масивну печатку, справжня платина, подарунок на день народження. Кулак влучив точно в центр сержантового обличчя, кільце розскровянило верхню губу, удар роз`юшив кирпатого носа, кров пофарбувала кісточки пальців. Григорян зойкнув, відкинув голову, немов ганчір`яна лялька, поточився, міг втриматися на ногах, та другим ударом Рибалка звалив його на підлогу, переможно глянув на розгублених сержантів. Бойчук не поспішав втручатися, хоча від несподіваного вибрику затриманого скочив з стільця, лишившись стояти за столом. Битися з ним Олег не мав наміру, прийняти бій з двома дебелими сержантами набагато цікавіше, тим більше у досить просторому кабінеті одного із заступників начальника рідного РУВС. Сержанти кинулися на Карася з двох боків, та рух того, що атакував зліва, сповільнило тіло Григоряна на підлозі. Сержант скрикнув від болю - важкий черевик колеги наступив йому на руку. Це дало Рибалці невеличку фору, він перехопив руку "правого" супротивника із занесеним кийком, взяв сержанта на прийом, крутнув його, заломивши руку за спину до хрусту в суголобі, штовхнув його на "лівого" супротивника, не забув зацідити ногою в писок григоряну, котрий спробував підвестися.
-Стояти на місці, падло! - займаючись сержантами, Рибалка повернувся до господаря кабінету боком, глипнув на викрик, зустрівся очима з дулом табельного "макарова". - Стояти! Застрелю при спробі втечі, козел! Лапи вгору! Вгору лапи! Повільно, аби я бачив!