Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)
- Автор: Ільюшин Ігор
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Києво-Могилянська Академія
- Жанр: История
Электронная книга - «Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)». Краткое содержание книги:
Як слід трактувати співпрацю з німцями тих поляків Волині, що змушені були після масових антипольських виступів загонів УПА шукати захисту у тодішнього «господаря» на тих теренах? Для багатьох з них ішлося, передусім, про прагнення зберегти своє життя і якоюсь мірою помститися українцям. Не випадково у вже згадуваній статті «Куди прямують поляки», опублікованій у часописі ОУН(Б) «Ідея і чин», її автор стверджував: «...те, що на польських землях окреслюється як національна зрада, на українських землях поляки прикривають ореолом геройства»[480].
Звичайно, ніякого геройства у співпраці з німцями поляки не вбачали, проте ставлення до них на Волині було іншим, ніж у Генерал-губернаторстві. Тут вони були змушені розраховувати на єдину силу, як їм здавалося, здатну надати їм дієву допомогу. Звернемо також увагу на те, що вищецитована стаття була написана на початку 1944 р., а не в 1943 р., тобто вже після масових антипольських виступів українських повстанських формувань.
Крім «польської» поліції, до участі в антиукраїнських «пацифікаційних» акціях німці залучали також «польську» жандармерію з ГГ, що складалася з вихідців із Сілезії, Познанщини та Помор’я. На відміну від «гранатової» поліції, вояків цих формувань називали «зеленими» через те, що рядові носили радянську форму кольору хакі. У травні 1943 р. близько тисячі польських жандармів прибуло до Луцька. До того часу вони несли поліційну службу поблизу фронту в Східній Україні. Місцеве польське населення, сподіваючись на те, що ці формування остаточно розправляться з українцями, «сприймало їх оплесками радості»[481]. Ставлення поляків-жандармів до українців було особливо ворожим. Жорстокістю і нещадністю під час нападів на українські села уславилися, зокрема, загони так званої жандармері мотоцуг[482].
Дуже часто польська поліція і жандармерія підтримували бази самооборони поляків на Волині, взаємодіяли з проаківськими партизанськими загонами під час нападів на українські села. Пізніше чимало польських шуцманів і навіть окремі «польські» поліційні формації увіллються до АК. Так, наприклад, у січні 1944 р. складовою 27-ї піхотної партизанської дивізії АК, яка буде сформована на Волині, стане шуцмансшафт — батальйон № 107 з м. Матіїва. Через це іноді важко покласти відповідальність за той чи інший, скоєний стосовно мирної української людності, злочин на якесь конкретне військове формування, що складалося з поляків.
Однак підкреслимо, що хоча частина волинських поляків і покладала, наприклад, на «шльонзаків» (тобто виходців із Сілезії) великі надії в тому сенсі, що «це вже їхня влада», далеко не завжди польські поліцаї і жандарми приходили на допомогу своїм співвітчизникам, навіть якщо мали для цього нагоду. Тому серед збережених архівних документів і спогадів з тих часів можна віднайти чимало негативних висловлювань щодо їхньої діяльності, поширених серед місцевих поляків, як, наприклад: «Ця польська поліція така сама польська, як шуцмани — українські»[483].
Цікавою є оцінка дій «польської» поліції, а також характеру українсько-польського конфлікту загалом, яку дають матеріали прокомуністичних підпільних організацій західних областей України. У зверненні організації «Визволення вітчизни» зазначається таке: «...з нечуваною жорстокістю винищували оунівці польське населення, від малого до великого, спалювали оселі, руйнували сади та поля... Акти насильства супроти мирної польської людності дали німцям нагоду створити з кримінальних елементів польську жандармерію та дали їй вільну руку у винищуванні населення. Але дарма шукав би мирний польський громадянин в цієї жандармерії захисту перед українськими бандами. Вона була створена німцями для винищування української мирної людності і цю брудну роботу намагається виконувати не гірше від УПА...»[484].
У центральному органі організації «Гвардія Людова» («Народна гвардія») «Боротьба» в № 10–11 від 1–15 серпня 1943 р. повідомлялося: «...З відразою та ненавистю дивляться український та польський народи на дурних Грицьків з української поліції, які накривають головою для Гітлера, мордують польське населення, та на катів з польської жандармерії, яка проводить масові екзекуції над українською людністю Волині. З погордою та гнівом придивляються український та польський народи до націоналістичних бандитських ватажків, які проголошують гасла польсько-української бійні, та до політичних ватажків з Українського центрального комітету і Польського опікунського комітету, котрі від лютого ворога приймають гроші на допомогу жертвам цієї безглуздої бійні, спровокованої цим же підлим ворогом»[485].
480
Садовий О. С. Куди прямують поляки. — С. 55.
481
ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 91. — Арк. 61.
482
ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 91. — Арк. 61.; AAN. — Sygn. 202/III/121. — К. 374.
483
ЦДАВО України. — Ф. 3833. — Оп. 1. — Спр. 91. — Арк. 61.
484
ЦДАГО України. — Ф. 57. — Оп. 4. — Спр. 237. — Арк. 59.
485
ЦДАГО України. — Ф. 57. — Оп. 4. — Спр. 240. — Арк. 32.