Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]
- Автор: Ешкилев Владимир Львович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6885-9
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шлях Богомола. Імператор повені [Романи]». Краткое содержание книги:
Події в романі «Імператор повені» відбуваються на сім століть пізніше. Богиня Карна (мати Богомола) не полишає у спокої наш світ. Герой роману несподівано для себе стає обраним воїном, якому судилося протистояти древній і могутній Викрадачці Немовлят. Автор з тонкою іронією змальовує мандри героя світами. Адже хоча часи й змінюються, проте злодійський світ на ім’я Опадло все ще десь поряд з нами.
— Перепрошую пана отамана, але від нього зараз тхне посмітюхою.
— Ви несправедливі…
— А ви нерозбірливі.
— Гелено, ви направду вважаєте, що я захопився цим горопашним дітиськом?
— Вона не дітисько, — з притиском сказала Гелена. Її очі зволожилися, кутики рота дрижали. Ще кілька годин тому це б розчулило партизана, а тепер тільки дратувало. Запала мовчанка. Білявка кусала губи й відвертала від Приблуди обличчя.
«За кого себе має ця зманіжена полька?» — подумав той. Йому забажалось повернутися до ліжника, де розкинулось уві сні юне тіло, і він стримав себе таким межовим зусиллям, що сам здивувався. І не зміг, не спромігся приховати від білявки цього здивування. Він потягся до келиха з вином.
— Не чіпайте! — раптом підвелася Гонська.
— Чому?
— Це для хворого… дітиська.
— Он як…
Приблуда примружено подивився на Гелену. Та вкрилась червоними плямами і схопила келих. Перш, аніж отаман вибив його з рук шляхтянки, вона встигла ковтнути вина і подивитись на Приблуду біснуватим поглядом, у якому змішувалися переляк, переможна впертість і отрута. Отаманові перехопило подих.
— Не дозволю кожному бидлу себе принижувати! — прошепотіла Гелена і сповзла на підлогу.
— Гей, осавули! — крикнув Приблуда.
Заспаний Мандавошка в одному спідньому улетів до отаманової хати. В руці він тримав татарську шаблю і дико обертав п’яними очима.
— Хто з хлопців знається на трунках? Скоріше думай!
— Ге… — вичавив з себе осавул, покрутив бурмилистою головою і вимовив після довгої відрижки: — А той старий цап казав, що вміє лікувати.
— Тягни його сюди! — наказав Приблуда.
За хвилину Кінський Каштан уже обмацував непритомну Гелену. Він прицмокував і закочував очі, бурмотів довжелезні латинські речення і кахикав, усім своїм виглядом демонструючи складність ситуації. Його дочка вистромлювала розчервоніле личко, очі її блищали. До компанії невдовзі приєднався Лушпак. Він недовірливо стежив за кривляннями комедіанта і накручував на вухо оселедця. Сам Приблуда відсторонено сів за стіл умовляти сулію слив’янки. Іноді він скоса поглядав на Нікту, а та робила вигляд, що соромиться. Вона мружила та відводила очі, прикривалась завісою так, що тканина щільно облягала стегна й перса. Після кожного келиха отаманова впевненість, що дівчисько сидить за парчею голісіньке, зростала. Слив’янка притлумлювала цей чин напруження, але ненадовго.
— Отже так, — тоном досвідченого ескулапа почав костоголовий, — ми маємо справу з трунком капутальної, або ж плямистої, або ж цикульної поганки, що має властивість mens caecata terrore[138] вітальні сили організму. Ліки від отрути цього штибу не відомі ні послідовникам Галена, ні учням Парацельса. Не знаходимо згадок про засоби від такого трунку ні у трактатах Авіценни, ні в календарях Римського Аптекарського товариства, ні в енциклійних звітах консильйорів Солернського Медикуму. Карпатські знахарі радять при такому отруєнні сечогінні та відпочинок. Подібної ж думки дотримується славетний Циґельгальс із Брно. Будемо, отже, ревно молитися за одужання цієї шляхетної панни.
— Все сказав? — спитав Приблуда.
— Все, — розвів руками Каштан. Він зрозумів, що йому будуть робити боляче.
Мандавошка збив костоголового з ніг, а Лушпак уперіщив його чоботом межи очі. Каштан відлетів до стіни, з полиць попадали миски, макітри і крашанки. Нікта заверещала і вчепилася зубами у завісу.
— Ще? — підвівся отаман.
— Nobili viro![139] — закричав комедіант. — Є!.. Є таємний спосіб від такої отрути!
— То застосуй, нехристе! Мерщій! — Приблуда подивився на перекривлене обличчя Нікти й раптом підморгнув дівчині.
Та скривила силувану посмішку.
— Я щойно згадав історію блазня Кікладопулоса, — повідомив Каштан, підводячись і чухаючи заюшеного носа, — який більше за саме життя любив ласувати смаженими грибами, відомими під назвою «їжачковий пронос». Вчені королівські кухарі називають їх «грибами святого Димитрія Апокавка». Вони надзвичайно рідкісні і мають вельми небезпечну особливість. Споживати їх можна лише тоді, коли зрізано ці рослини у день вшанування блаженної пам’яті святого молільника, просвітителя і цілителя Димитрія. У всі інші дні вони наповнені людоморним трунком, котрого не можуть знищити ані смаження, ані окріп…
— Що за маячня? Хто чув про такі гриби? — скривився Лушпак.
138
Паралізовувати, притлумлювати (лат.).
139
Шляхетний чоловіче! (лат).