Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Уявімо собі, що хтось сторонній, наприклад, з Міністерства сільського господарства, якому Радянська Армія не підпорядкована, прислав наказ командувачу, наприклад, Прикарпатського військового округу, Маршалу Радянського Союзу Конєву. Уже будьте певні, Конєв такого не стерпів би. І Жуков теж.
І не важливо, про що цей наказ. Важливо, що хтось сторонній намагається командувати чужими військами.
7
Жуков надсилав накази не тільки до військ, які йому не підпорядковувалися. Він самому Сєрову віддавав накази.
Щойно Жуков став Міністром оборони, Голова КДБ — давній друг Іван Сєров прислав йому п’ять тек із доносами.
Начальник охорони Жукова майор Марков на тій самій сторінці продовжує розповідь:
«Коли Жуков ознайомився з досьє, пішла команда Сєрову про звільнення з органів КДБ колишнього начальника охорони в роки війни М. X. Бєдова, його заступника М. М. Агеєва, колишнього коменданта дачі Б. С. Єрмішина та деяких інших офіцерів, які, як виявилось, були причетними до фальсифікованих доносів на Жукова».
Жуков — Міністр оборони. Сєров — голова КДБ.
КДБ Міністерству оборони не підпорядковане. Так чому ж таке могло статися: пішла команда Сєрову!
Жуков міг попросити: Баню, ти як давній друг турани цих гадів. Однак Жуков командує. А для чого командувати? Уся охорона вождів — з КДБ. Робота чекіста — стукач. Цих Сєров вижене, а нові хіба стукачами не будуть?
Іван Олександрович Сєров полюбляв дурником прикидатися. Але був не таким простим, щоб Жукову віддавати весь зібраний на нього матеріал і розкривати всіх своїх стукачів в оточенні Міністра оборони.
Розділ 25
1
Жуков наполягав на переданні військ КДБ і МВС під контроль Міністерства оборони. Хрущов упирався, добре розуміючи, що коли всі озброєні люди в державі перейдуть у підпорядкування Жукова, то вище керівництво країни стане абсолютно беззахисним.
Жуков тим часом руйнував підвалини державного устрою ще на одному фронті. З найперших днів існування Червона Армія була під повним контролем Комуністичної партії. Партія комуністів тримала Червону Армію, яка після війни перетворилася на Радянську Армію, на двох повідках-розтяжках так, як тримають з двох сторін хижого звіра.
З одного боку — Особливі відділи.
З іншого боку — комісари.
Особливі відділи НК-ДБ вербували стукачів на всіх рівнях військової ієрархії. Що вищий рівень, то густіше. Командири високого рангу були обкладені стукачами держбезпеки. Ними могли бути ад’ютанти, охоронці, водії, шифрувальники, радисти, кухарі, охоронці, писарі, креслярі, бойові та навчально-бойові подруги.
Крім нагляду таємного по лінії НК-ДБ, був ще нагляд гласний.
З часу створення перших загонів Червоної Армії Комуністична партія ставила до кожного командира від роти і вище свого наглядача. Наглядач звався комісаром.
Комісари оспівані всією радянською літературою та кінематографом: «Чапаєв», «Красна площа», «Котовський», «Оптимістична трагедія». Завжди і всюди комісар мудрою порадою наставляв командира на шлях істини.
У житті було інакше. Передусім тому, що комісар був у військових питаннях цілковито безграмотним. Як міг безграмотний контролювати грамотного?
Командир віддавав наказ, але без підпису наглядача наказ був недійсний. Спроба керувати військами, не питаючи дозволу комісарів, розцінювалася як зрада і заколот. З усіма наслідками. Комісар мав необмежену владу. Він міг зняти командира з посади й заарештувати його. Комісари командирам не корилися. Вони підпорядковувалися тільки вищим комісарам.
У жодній країні світу ніколи нічого подібного не було. Якщо командир воює за свою Батьківщину, за свій народ, то навіщо за його спиною ставити дармоїда-комісара з револьвером?
Але в тому-то й річ, що Червона Армія воювала не за свою Батьківщину і не свій народ, а за Світову революцію проти свого народу. Назва цієї армії не відображала ні її національної, ні територіальної приналежності. Червона! І це все.
Червона Армія створювалася задля підкорення свого й усіх навколишніх народів. Тому вона знизу до верху була пронизана комісарським контролем.
2
Щовищий командирський ранг, то суворіший над ним контроль. На рівні армій і фронтів за спиною кожного командувача стояв не один, а два або три наглядачі. На цьому рівні керівництво здійснювали органи, які називалися військовими радами. До складу Військової ради армії або фронту входив командувач і декілька так званих ЧВСів — членів Військової ради.