Її ім’я було Татьяна

Щоб нам зануритися в глибини того, що сталося, варто згадати, що владу у величезній Російській імперії в жовтні 1917 року захопила Комуністична партія.

І ні з ким тією владою НЕ ділилася.

Усіх, хто на ту владу ласився та зазіхав, комуністи винищували мільйонами нещадно в масовому порядку. Вони винищили дворянство, купецтво, офіцерство, було ліквідовано як клас куркульство, добряче дісталося інтелігенції, духовенству, козацтву, потім — і селянству.

Здійснювалася ж влада шляхом призначення й усунення начальників усіх і всіляких рангів. «Кадри вирішують усе» — так свого часу висловив суть системи товариш Сталін.

Ось, для прикладу, найпересічніший забитий районний центр. У великій і могутній, правдивій і вільній російській мові — найширший діапазон. І якщо є Срібний бір, то як обійтися без Хохотуя, Пропойська і Прохвостіна, без Холуя в Івановській області та без Мусорки в Куйбишевській?

Отже, сидить у тій самій Мусорці партійний комітет. На чолі комітету — перший секретар. А ув того секретаря — перелік посад, що на них можна призначати тільки за рішенням комітету: директор лазні, голова колгоспу, начальник цеху дрібного заводику, усі ці посади — номенклатура районного комітету. Спочатку комітет, а радше — його перший секретар, таємно вирішує питання про те, хто буде головою колгоспу «Червоний свинопас», а хто — артілі «Даремна праця», потім уже в цьому колгоспі та у артілі влаштовують вибори. Але так улаштовують, щоб народний вибір точнісінько збігся з попереднім таємним вибором Комуністичної партії. Колгоспники своїм вільним волевиявленням можуть обирати собі голову, але вибирати тільки того, хто до шмиги комітету, кого вже таємно обрано комітетом, намічено й затверджено.