Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Поки «Воннеґут» мчав гіперпростором, я відкрив на дисплеї режисерську версію «Того, хто біжить по лезу», а тоді перемотав, щоб переглянути дві конкретні сцени.
Фільм, випущений у 1982 році, розповідає про Лос-Анджелес 2019 року — гіпертехнологічне майбутнє, яке ніколи не настало. Історія про хлопця на ім’я Рік Декард, якого грає Гаррісон Форд. Декард працює «тим, хто біжить по лезу», тобто поліцейським, який вистежує і вбиває реплікантів — генетично змінених істот, яких майже неможливо відрізнити від реальних людей. Насправді репліканти були настільки схожими на людей, що розпізнати їх можна було єдиним способом — тестом на пристрої під назвою «Войт-Кампф».
Продовжи квест, пройшовши тест.
Пристрій з’являвся тільки в двох сценах фільму. Обидві відбувались всередині величезної структури у формі подвійної піраміди, де знаходиться корпорація «Тірелл», що виробляє реплікантів.
Будівля «Тірелл» була однією з найпоширеніших споруд в ОАЗі. Копії існували на сотнях різних планет у всіх двадцяти семи секторах. Це пояснювалося тим, що код будівлі надавався програмою «Світобудівництва ОАЗи» як безкоштовний шаблон (поруч з сотнями інших споруд, запозичених з різних науково-фантастичних фільмів та телесеріалів). Кожен, хто за останні двадцять п’ять років використовував цю програму для створення нової планети, міг просто вибрати будівлю «Тірелл» зі спадного меню і вставити її копію у симуляцію, доповнюючи горизонт футуристичного міста чи пейзажу, який вони кодували. У результаті, в деяких світах було більше десятка екземплярів будівлі «Тірелл», розкиданих по всій поверхні. Саме зараз я зі швидкістю світла транспортував свій зад до найближчого такого світу, кіберпанк-планети у Секторі-22 під назвою Аксренокс.
Якщо мої підозри правильні, кожна копія будівлі «Тірелл» на Аксреноксі містила прихований вхід у Другі ворота через пристрій Войт-Кампф. Мене не турбувала зустріч з «шістками», тому що вони ніяк не могли забарикадували Другі ворота. Не тоді, коли існували тисячі копій будівлі «Тірелл» в сотнях різних світів.
Прилетівши на Аксренокс, я знайшов копію корпорації всього за кілька хвилин. Її було важко пропустити. Масивна структура у формі піраміди, кілька квадратних кілометрів площею, що височіла понад більшістю ближніх структур.
Я націлився на першу копію будівлі, яку побачив, і попрямував прямо до неї. Функція невидимості корабля вже була ввімкнена і я залишив її активованою, коли посадив «Воннеґута» на одній з будівель «Тірелл». Тоді замкнув корабель і активував усі системи безпеки, сподіваючись, що цього буде достатньо, аби його не вкрали до мого повернення. Магія тут не працювала, тому я не міг просто зменшити корабель і покласти в кишеню, а залишити транспорт видимим в кіберпанк-світі типу Аксренокса було тим самим, що й запросити всіх до крадіжки. «Воннеґут» став би мішенню для першої банди, яка його помітить.
Я відкрив макет будівлі «Тірелл» і знайшов найближчий ліфт від платформи, на якій приземлився. Дійшовши до ліфта, ввів стандартний код безпеки і схрестив пальці. Мені пощастило. Двері ліфта відчинилися. Той, хто створив цю частину міського пейзажу Аксренокса, не потрудився змінити в шаблоні коди безпеки. Я сприйняв це як добрий знак. Мабуть, вони й все інше залишили при встановленні без змін.
Поки я спускався на 440-ий поверх, привів у дію броню і витягнув зброю. Ліфт і потрібну мені кімнату розділяли п’ять контрольно-пропускних пунктів. Якщо шаблон не змінили, то між мною і моїм призначенням стоятиме п’ятдесят NPC-реплікантів охорони.
Стрілянина почалася, щойно відчинились двері ліфта. Довелося убити сімох, аби нарешті вийти в коридор.
Наступні десять хвилин нагадували кульмінацію фільму Джона Ву. Одного з тих, де в головній ролі Чоу Юнь Фат, наприклад «Круто Зварені» або «Убивця». Я перемкнув обидві рушниці на автоматичний вогонь і утримував спускові гачки, поки переходив з однієї кімнати в іншу, вбиваючи кожного NPC на своєму шляху. Охоронці відстрілювались, але їхні кулі відстрибували від моєї броні. У мене ніколи не закінчувалися патрони, тому що після кожного ундпострілу новий переміщувався в магазин.
Мій рахунок за патрони цього місяця буде величезним.
Коли я нарешті досяг призначення, то ввів інший код і замкнув за собою двері. Я знав, що маю небагато часу. По всій будівлі гриміли клаксони, а тисячі NPC-охоронців з нижніх поверхів уже, мабуть, піднімалися по мене.