Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
— Знаю. Я вжив заходів.
— Гаразд.
Шото взяв Бета-капсулу зі свого інвентаря і простягнув мені.
— Дайто хотів би, щоб вона була в тебе.
— Ні, — заперечив я. — Думаю, тобі варто залишити її в себе. Може знадобитися.
Шото похитав головою.
— У мене є всі інші його предмети. Цей мені не потрібен. І я його не хочу.
Він простягнув Капсулу мені, наполягаючи.
Я взяв артефакт і оглянув його. Це був невеликий металевий циліндр, срібного та чорного кольору, з червоною кнопкою активації збоку. Його розмір і форма нагадували мені світловий меч, який колись у мене був. Але мечі нічого не вартували. Я мав близько п’ятдесяти у колекції. А Бета-капсула була лише одна, і вона була набагато потужнішою зброєю.
Я підняв капсулу обома руками і вклонився.
— Спасибі, Шото-сан.
— Дякую, Парзівалю, — сказав він, також вклонившись. — Дякую, що вислухав.
Він повільно підвівся. Мова його тіла сигналізувала про поразку.
— Ти ж іще не здався? — запитав я.
— Звичайно, що ні, — він випрямився і подарував мені моторошну посмішку. — Але пошук «яйця» більше не є моєю метою. Тепер у мене новий квест. Набагато важливіший.
— Який це?
— Помста.
Я кивнув. Тоді підійшов до стіни, зняв один із самурайських мечів і простягнув Шото.
— Прошу тебе, — сказав я. — Прийми цей дар. Нехай допоможе в новому квесті.
Шото взяв меч і на декілька дюймів витяг з піхов орнаментоване лезо.
— Масамуне? — запитав він здивовано.
— Так. Гостромеч плюс п’ять.
Шото знову вклонився, щоб висловити вдячність.
— Аріґато.
Ми їхали у ліфті назад до ангару в тиші. Перш, ніж Шото сів в корабель, він повернувся до мене.
— Як думаєш, за скільки часу «шістки» пройдуть Треті ворота?
— Не знаю, — відказав я. — Будемо сподіватися, що ми наздоженемо їх швидше.
— Ще не час для них радіти, правда ж?
Я кивнув.
— Це ще не кінець гри.
Я зрозумів підказку пізно вночі, через кілька годин після того, як Шото покинув фортецю.
Я сидів у командному центрі, тримав Нефритовий ключ і безперервно повторював підказку на його поверхні: «Продовжи квест, пройшовши тест».
В іншій руці тримав срібну обгортку фольги. Очі металися від ключа до обгортки, поки я відчайдушно намагався встановити між ними зв’язок. Я намагався вже протягом декількох годин і досі безуспішно.
Я зітхнув і відклав ключ, обгортку поклав на панель управління перед собою. Я обережно розгладив всі складки та зморшки. Обгортка була квадратної форми, кожна сторона шість дюймів завдовжки. Срібна фольга з одного боку, тьмяний білий папір з іншого.
Я відкрив програму аналізу зображень і просканував обидві сторони обгортки з високою роздільною здатністю. Тоді збільшив зображення на екрані і вивчав кожен мікрометр. Але маркувань чи написів не було на жодній зі сторін обгортки.
Я саме їв якісь кукурудзяні чипси, тому використовував для управління програмою голосові команди. Я дав команду зменшити скан обгортки і відцентрувати зображення на дисплеї. Це нагадало мені про сцену з фільму «Той, хто біжить по лезу», де герой Гаррісона Форда — Декард — використовує аналогічний керований голосовими командами сканер для аналізу фотографії.
Я підняв обгортку і ще раз на неї подивився. Коли віртуальне світло відбилось від фольги, мені захотілося скласти паперового літачка і пустити через кімнату. Це привело мене до думки про оріґамі, яке нагадало мені про інший момент з фільму «Той, хто біжить по лезу». Одну з фінальних сцен.
І тоді до мене дійшло.
— Єдиноріг, — прошепотів я.
У момент, коли я вголос промовив слово «єдиноріг», обгортка на долоні почала сама складатись. Квадратний шматок фольги зігнувся навпіл по діагоналі, створюючи срібний трикутник. Він продовжував загинатись і складатись у менші трикутники і навіть невеликі ромби, поки нарешті не сформував чотириногу фігуру з хвостом, головою і, нарешті, рогом.
Обгортка склала себе в срібне оріґамі єдинорога. Один з найбільш знакових образів фільму «Той, хто біжить по лезу». Я вже їхав ліфтом вниз до ангару і кричав Максу підготувати «Воннеґута» для зльоту.
Продовжи квест, пройшовши тест.
Тепер я точно знав, про який «тест» йшлось і як його потрібно пройти. Оріґамі єдинорога все пояснило.
Фільм «Той, хто біжить по лезу» згадувався в «Альманасі Анорака» не менше чотирьох разів. Це був один з десяти найулюбленіших фільмів Галлідея. Сам фільм заснований на романі Філіпа K. Діка, одного з улюблених авторів Галлідея. З цих причин я подивився його понад сорок разів і запам’ятав кожен кадр фільму та кожну репліку діалогу.