Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Тепер, здається, моя передбачливість і старанність окупляться.
Я зміг втриматись за джойстик «Time Pilot» лише декілька секунд. Тоді мого аватара засмоктало прямо в монітор «Black Tiger».
На мить потемніло. Тоді я опинився в сюрреалістичній обстановці.
Я тепер стояв у вузькому коридорі підземелля. Зліва була висока стіна з сірого каменю з вбудованим черепом дракона. Стіна тягнулась вгору і вгору, зникаючи в тіні вище. Я не бачив стелі. Підлога підземелля складалася з літаючих круглих платформ, розташованих впритул одна до одної лінією, яка зникала в темряві попереду. Праворуч від мене, за краєм платформи, не було нічого — тільки нескінченна чорна порожнеча.
Я обернувся, але виходу за мною не було. Ще одна висока стіна, що тягнулась вгору до чорноти.
Я подивився на тіло свого аватара. Тепер я виглядав точно як герой «Black Tiger» — м’язистий, напівголий воїн-варвар, одягнений в броньовані стрінги та рогатий шолом. Права рука ховалася в дивній металевій рукавичці, з якої звисали довгі прямокутні ланцюги з голчастою металевою кулькою на кінці. Ліва рука спритно тримала три метальні кинджали. Я кинув їх у чорну порожнечу справа, й інші три такі самі кинджали миттєво з’явилися в руці. Коли я спробував підстрибнути, то злетів на тридцять футів вгору і приземлився на землю з котячою грацією.
Тепер я зрозумів. Мені доведеться зіграти у «Black Tiger». Але не в знайомий мені п’ятдесятирічний 2-D платформер з бічною прокруткою. Я стояв всередині нової, імерсивної, тривимірної версії гри, яку створив Галлідей.
Мої знання механіки, рівнів та ворогів оригінальної гри стануть у пригоді, але гра буде зовсім іншою і потребуватиме зовсім інших навичок.
Перші ворота привели мене всередину одного з улюблених фільмів Галлідея, Другі ворота — в одну з його улюблених відеоігор. Поки я розмірковував над закономірностями, на дисплеї з’явилося повідомлення: «Вперед!»
Я роззирнувся. Стрілка, вирізана в кам’яній стіні зліва від мене, вказувала шлях вперед. Я потягнувся, похрустів кісточками пальців і зробив глибокий вдих. Тоді приготував зброю і побіг уперед, стрибаючи з платформи на платформу назустріч першим супротивникам.
Галлідей сумлінно відтворив кожну деталь восьмирівневого підземелля «Black Tiger».
Початок дався важко і я втратив життя, перш ніж навіть пройшов першого боса. Але тоді почав звикати до тривимірної гри (і від першої особи). Зрештою, я ввійшов в ритм.
Я тиснув уперед, стрибаючи з платформи на платформу, нападав у повітрі, ухилявся від натиску хижих згустків, скелетів, змій, мумій, мінотаврів і… так, ніндзя. Кожен переможений перетворювався на купку «монет Зенні», які пізніше можна було використати для придбання броні, зброї і мікстур в одного з бородатих мудреців, розкиданих на кожному рівні. (Ці «мудреці» вирішили, що створення невеликого магазину в центрі підземелля, що кишить монстрами, буде гарною ідеєю.)
Не було тайм-аутів чи можливості призупинити гру. Увійшовши у ворота, не можна просто зупинити гру і вийти. Система не дозволить. Навіть якщо ви знімете візор, залишитеся в системі. Єдиний вихід з воріт — пройти їх. Або померти.
Мені вдалося пройти всі вісім рівнів гри трохи менше ніж за три години. Найближче до смерті я був під час битви з фінальним босом, Чорним Драконом, який, звичайно ж, виглядав так само, як звір на картині в кабінеті Анорака. Я використав всі додаткові життя, а показник здоров’я був майже на нулі, але я рухався і тримався подалі від дракона, метальними кинджалами повільно збиваючи його смужку життя. Коли я завдав фінального смертельного удару, дракон розпався на цифровий пил.
Я полегшено зітхнув.
Тоді, без переходу чи чогось такого, я знову опинився в ігровій кімнаті боулінгу, перед грою «Black Tiger». На моніторі гри в героїчній позі стояв мій броньований варвар. Під ним з’явився наступний текст:
ТИ ПОВЕРНУВ МИР І ПРОЦВІТАННЯ НАШОМУ НАРОДУ.
ДЯКУЄМО, ЧОРНИЙ ТИГРЕ!
ВІТАЄМО ТВОЮ СИЛУ ТА МУДРІСТЬ!
Тоді сталося щось дивне, чого ніколи не траплялося в оригінальній грі. На екрані з’явився один з «мудреців» підземелля з хмаркою тексту над головою: «Дякую. Я в боргу перед тобою. Будь ласка, прийми в нагороду гігантського робота».
Під ним з’явився довгий горизонтальний ряд роботів. Переміщаючи джойстик вліво або вправо, я міг прокручувати понад сто різних «гігантських роботів». Коли я вибирав одного з них, поруч на екрані з’являвся детальний список його параметрів і зброї.