Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр
- Автор: Фиккер Эдуард
- Год: 1966
- Язык: украинский
- Год: «Радянський письменник»
- Переводчик: Геннадій Коновалов
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр». Краткое содержание книги:
Гострі, цікаві й повчальні повісті Фіккера перекладені кількома мовами світу, а останню з них екранізовано.
В картотеці втікачів за кордон «гість» значився як колишній артист Оскар Кос.
Я ще раз запитав про здоров'я Лоубала. Мені повідомили, що він пробуде в лікарні не менше місяця.
Потім з'явився Карличек. Вигляд у нього був досить похмурий.
— Сідайте, Карличку, — сказав я. — Зараз ми вас почастуємо чаєм. А за хвилину прийде й старший лейтенант Скала.
Почувши про Скалу, Карличек рвучко підхопився.
— Я й забув, що мені треба зайти до Гадраби. У мене є одна ідея…
— Знову щось самостійне, Карличку?
— Ні. Мені доручили дещо з'ясувати в ательє…
— Тоді біжіть. — Я від щирого серця бажав, щоб він там зустрівся із Скалою. Досить вже йому ховатись од начальника.
Нарешті з'явився Скала.
— Нічого не вийшло, — повідомив він. — Старий не впізнав Гадрабу. Яндера був на цілу голову вищий за нього.
— Карличек каже, що Гадрабу можна викликати на допит, — сказав я. — Для цього не обов'язково, щоб він був Яндерою. Досить того, що він набрехав нам про відвідини ательє Арнольдом.
Скала похмуро глянув на мене.
— Ви краще не захищайте того правнука Фауста, — промовив він. — Якби я був Гадрабою, то все одно наполягав би на тому, що зустрічався з Арнольдом в ательє. Фієдлер нам набрехав, але це не означає, що й Гадраба говорить неправду.
Скала ще не знав про нові обставини, які вдалося з'ясувати Карличкові, тому я перебив його:
— Я згоден з вами, але зараз нам треба розшукати могилу Арнольда, якого з божою допомогою закопали ще за шість днів до його «візиту» в ательє.
Скала здивовано слухав.
— Це, поза всяким сумнівом, крок уперед, — нарешті промовив він, — але треба ж було хоч трохи пожаліти тих, хто разом зі мною займався такою копіткою роботою.
— Без вас нам все одно не обійтися, — виправдовувався я. — Ось і зараз потрібна ваша допомога. Давайте обміркуємо склад пошукової групи.
Він погодився. Звичайно, з нами поїде й Карличек. Трепинський одержав завдання укомплектувати загін для завтрашньої операції.
— Чималу увагу треба звертати на дрібниці, — бурмотів Скала. — Часом якась незначна деталь може розповісти багато про що.
В цей час до кабінету зазирнув Гонзик Тужима і повідомив, що в приймальній просять підійти до телефону старшого лейтенанта Скалу. Скала підвівся і голосно перепитав:
— Що трапилось?
Ми урвали розмову, чекаючи, поки він повернеться до гурту.
За мить він відчинив двері і сказав:
— Треба негайно збиратися. У Юліуса Гадраби сердечний приступ. Швидка допомога відвезла його в лікарню. Перед смертю він хоче зробити якесь важливе повідомлення.
За якусь мить я був готовий до виїзду.
— Його помістили в окрему кімнату?
— Невже він не додумається до цього! — блиснув очима Скала.
— Хто «він»?
— Карличек! — образився Скала. — Це ж при ньому Гадраба знепритомнів! Карличек і наказав відвезти його до лікарні… Без вашого Карличка, видно, вода ніде не освятиться!
Автомобіль мчав щодуху. Скала ніяк не міг заспокоїтись.
— От ще мені біда! І знову винен отой правнук Фауста! Хіба ж за ним уженешся! Слава богу, що ще нічого не трапилось з Йозефом Бочеком.
Карличек чекав нас біля лікарні. Він вліз на переднє сидіння, причинив дверцята і, відсапуючись, сказав:
— Поїхали! Все вже готове!
— Зараз побачимо! — загрозливо промовив Скала.
Ми в'їхали на територію парку, де знаходилась лікарня. Карличек спрямував машину до розташованого в глибині самотнього корпусу. Не встигли ми зупинитись, як він вистрибнув і побіг по сходинках. Біля дверей нас зустріло двоє. В одного висіла довга шкіряна сумка через плече.
Трохи далі прогулювався молодий лікар з сигаретою в зубах. Наблизившись, він сказав:
— Знову знепритомнів. Доведеться кілька хвилин зачекати.
— Хворий може померти? — запитав Скала. Лікар мовчки знизав плечима.
— Бачите, Карличку! — докірливо кинув Скала. Той засмучено кивнув.