МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

-Ви там пили спиртне?

-Вона пила вино, я за кермом, навіть не нюхав.

-Молодець, законослухняний водій. Ви посварилися?

-Вона саме там і заявила: люблю, хочу, ти мій назавжди. Одним словом, видала усю цю дуристику.

-І ви посварилися?

-Я висварив її. Дещо грубо, та не стримався. Ситуація специфічна.

-Вона вибігла. З кафе. Ти поспішив за нею.

-Правильно.

-Наздогнав, посадив у машину, повіз із собою. Здурів від несподіваної доступності юного дівочого тіла, вирішив обслуговувати одночасно маму та дочку, це ж надзвичайно цікаво, лоскоче нерви. А Оксана раптово передумала і не дала. Бач, усе складається.

-Нічого не складається! Я не наздогнав її, вона..., - Рибалка затнувся. Зовсім не хотілося згадувати Алку, і його осяяло нове прозріння: без цієї профури не обійшлося, вона намовила дівчину, злидня, ну точно вона, і тим більше не варто її згадувати, потопить остаточно, підштовхне падаючого за милу душу. - Коротше, вона вже сідала в якусь машину, таксі чи просто підхопила "грача", не помітив. І поїхала геть, а я розплатився і повернувся на роботу.

-З якої голини ти був на роботі?

Чорт! Засідка. Він їздив вирішувати їхні з Людмилою справи стосовно кидка, який вони готували Жигуну з Савицьким, зустрічався з потрібними людьми, і вони свідками його захисту бути не можуть в принципі.

-З половини на першу дня.

-Ти точно певен? Думаю, тебе там бачили з чотирнадцятої, не раніше. Твої бійці не свідки, хлопці на стоянці підтвердили - твій "опель" прибув без чогось друга.

Усе правильно вони підтвердили. Десь так він і повернувся. На місці Романа Бойчука Рибалка діяв би так само і не вірив би жодному своєму слову. З однією обмовкою: майор Бойчук від самого початку не хотів брати на віру його слова.

-Гаразд, я по особистих справах відлучався.

-Секретних?

-Ні. Але алібі собі я не готував спеціально. Я ж грамотна людина, невже ти думаєш, я б не потурбувався про прикриття тилів? Назвав би тобі з десяток свідків...

-Ти просто нюх загубив, страх і совість, тому й не підстрахувався. Ти в цей самий час Оксану гвалтував, і вона на тебе заявила. Катюзі по заслузі.

-Чекай, чекай. Експертиза ж потрібна, сліди, синці там, подряпини...

-І тут ти грамотно себе поводиш, Рибалко. Ти їй погрожував, отже - жодних синців, вона боялася опиратися, в тебе ж зброя, а вона, як ти вірно зазначив, травму перенесла. Це раз. Гандоном ти скористався, тому жодних слідів сперми для аналізу. Це два. Фактично ти шляхом погроз принудив її до статевих зносин, те ж саме юридичне згвалтування. Це три.

-Вона бреше. И повинен це довести.

-Дурнику, ти б на моєму місці доводив щось, коли заява потерпілої - ось вона, нарешті ти в наших руках і розкрутимо тебе на всю котушку? Не, дійшло нарешті? Пиши чистуху, пиши, Карасику.

-Без очної ставки з так званою потерпілою та її мамою нічого писати не буду. І адвоката вимагаю.

-Розумію я прекрасно, Олеже Петровичу, твоє небажання признаватися у скоєнні особливо тяжкого злочину. Може, дівчисько таки наклепало на тебе в стані афекту, може все й було по согласію.