Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу

Ця книжка стала першим кроком у програмі порівняльного вивчення загальнонаціональних криз — дослідженням невеликої вибірки країн, здійсненим за допомогою наративного методу. Яким чином можна розширити це дослідження, щоб поглибити наше розуміння? Я пропоную два способи такого розширення: більшу й довільнішу вибірку, а також більш строгий аналіз, який перетворить отримані результати та гіпотетичні прогностичні чинники з вербальних концепцій на операціоналізовані змінні.

Спершу про вибірку. Моя вибірка країн є не лише невеликою, а й зробленою не довільно. Із усіх 216 країн світу я вибрав саме ці не довільно, а тому, що знаю їх найкраще. В підсумку до вибірки увійшли дві європейські країни, дві азійські, по одній із Південної та Північної Америки та Австралія. П'ять із семи країн є заможними. Усі сім на сьогодні є демократичними країнами, хоча дві з них були диктатурами впродовж розглянутого мною історичного періоду. Всі, окрім Індонезії, мають довгу історію незалежності або автономії (Фінляндія) та сильних інституцій. Лише одна з них нещодавно скинула колоніальні пута і здобула незалежність. До книги не увійшли жодна африканська країна, жодна диктаторська і жодна злиденна країна. Усім шістьом країнам, колишні кризи яких я досліджував, вдалося більш-менш успішно їх подолати. Жодна з них не є прикладом однозначної неспроможності відреагувати на кризу шляхом відповідних вибіркових змін. Тому видається проблематичним спрогнозувати на майбутнє ті висновки, які можна буде зробити на підставі ширшої вибірки країн.

По-друге, найважливішою методологічною проблемою майбутнього буде розширення наративного, вербального та якісного аналізу, здійсненого в цій книзі, до більш строгого кількісного аналізу. Як я вже говорив у вступній частині книги, новітня тенденція деяких соціальних наук, особливо в економіці та економічній історії, полягає в тому, щоб замінити наративний метод, базований на окремих практичних прикладах, методами, які поєднують кількісні дані, графіки, масштабні вибірки, значущі статистичні тести, природні експерименти та операціоналізовані кількісні параметри. Під операціоналізованими кількісними параметрами я маю на увазі перетворення вербальної концепції на величину, яку можна виміряти низкою операцій із припущеними корелятами або вираженнями цієї концепції.

Прикладами такого підходу є дві праці Джонса та Олькена, про які йшлося вище. Автори замінили одиночні дослідження результатів діяльності чи бездіяльності певного конкретного лідера одночасним аналізом відповідно 57 та 298 лідерів. Вони скористалися природними експериментами для порівняння результатів, пов'язаних із присутністю чи відсутністю конкретного лідера, досліджуючи країни до і після того, як той чи інший лідер помер природною смертю, а також ті випадки, коли замах на вбивство вдався або не вдався. І насамкінець: ці автори в операційний спосіб сформулювали змінні параметри здогадного результату за допомогою або вимірюваних числових показників (наприклад, темпів економічного зростання), або чітко визначеної шкали (наприклад, шкали державних інституцій — від мінімуму обмежень для автократичного лідера і до максимальних обмежень для лідера демократичного).

Для того щоб застосувати цей метод до мого дослідження національних криз, нам будуть потрібні операційні кількісні параметри результатів і постульованих мною чинників, включно з «визнанням наявності кризи», «взяттям на себе відповідальності», «національною ідентичністю», «свободою від обмежень», «терплячістю під час подолання наслідків фіаско», «гнучкістю», «чесною самооцінкою», «змінами або браком змін», а також «успіхом чи провалом під час подолання загальнонаціональної кризи». До можливих початкових точок розробки таких операційних параметрів належить інформація з баз даних суспільних наук, таких як World Values Survey під керівництвом Рональда Інґлегарта, Economic Values Survey, European Social SurveyEconomic and Social Survey of Asia and Pacific, а також із книг Герта Хофстеде, Майкла Мінкова та інших авторів. Я спробував було використати ці джерела інформації для деяких із параметрів моїх змінних, але потім неохоче визнав, що це буде доцільним у разі виконання проекту, ширшого за рамки наративного методу дослідження, який я використав у цій книзі й на який у мене пішло шість років — і це при тому, що я не розробляв операційних кількісних параметрів. Такі кількісні методи потрібно буде розробляти не лише для загальнонаціональних криз, які є основною темою цієї книги, а й для криз особистісних, про які йдеться в розділі 1. Хоча психологи вже операціоналізували й випробували кілька змінних, постульованих у тому розділі як такі, що впливають на результат особистісної кризи, в плані особистісних криз ще треба зробити дуже багато. Тому ті самі обмеження наративного характеру, які стосуються моїх досліджень загальнонаціональних криз і більшості досліджень ролі лідерів в історії, діятимуть також і в більшості досліджень особистісних криз.