Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
— Так, — короко відповів я.
— Треба сказати, що ви пізно похопилися. Якби я вчасно не довідався про вашу реліктову аномалію, катери дісталися б тяньгонцям. Вони раніше за вас здогадалися, в яких умовах працюють „звапи“. На ваше щастя, ще місяць тому дід віддав розпорядження не продавати наші катери нікому, крім Ютланда. А коли ви звернетесь — то здерти з вас кругленьку суму.
— Але ваш торгівельний представник заявив, що вони зняті з продажу.
— Тепер уже зняті. Ви продемонстрували унікальне тугодумство, і це вам дорого обійдеться. — Принц хижо посміхнувся, що зовсім не в’язалося з його хлоп’ячою зовнішністю, і назвав свою ціну.
За такі гроші ми могли б придбати штук сімдесят фрегатів з додатковими емітерами. Та все одно це було менше, ніж ми збиралися запропонувати як хабар зарконському торгівельному представнику.
— А ви впевнені, що ми погодимося? — запитав міністр.
— Погодитесь, — переконано відповів принц Горан. — І на цю суму, і на додаткові умови. Ви ж не хочете, щоб „звапи“ дісталися тяньгонцям?
— Це було б небажано, — сказав я. — А що за додаткові умови?
— Катери перейдуть у власність Ютланда лише по завершенні війни з Тянь-Го. А в битві вони братимуть участь під моїм командуванням як окремий спеціальний дивізіон Королівських ВКС Заркона — звісно, в оперативному підпорядкуванні вашого Генерального Штабу. Комплектувати катери екіпажами від вас не вимагається — весь особовий склад дивізіону, від інженерів і техніків до пілотів і командирів я привіз з собою.
Не буду приховувати — я просто онімів від почутого. Вінтерс витріщився на принца приголомшеним поглядом.
А міністр делікатно прокашлявся.
— Е-е… юначе… цебто, Ваша Високосте. Дозвольте вам дещо пояснити. Ми купуємо ваші кораблі — за шалені гроші, мушу сказати, — зовсім не для того, щоб вони брали участь в обороні Ютланда. Ви вже даруйте, якщо це образить вас, але ми збираємося просто демонтувати „звапи“, щоб ті не дісталися нашому ворогові, а всі катери залишимо тут. У майбутній битві ваша унікальна зброя нам не знадобиться. На щастя, тяньгонці не знали завчасно про нашу аномалію, тому не обладнали свої кораблі додатковими емітерами. За чотири десятки астроодиниць від Аруни їм доведеться продовжити політ у звичайному просторі, позбувшись можливості маневрувати у вакуумі. А що ж до самих ваших катерів, то за технічними характеристиками вони… ну, м’яко кажучи, не найкращі зразки кораблів свого класу. Перегнати їх до Ютланда в принципі можливо — проте це марудна справа, а результат…
— Це наш клопіт, пане міністре, — урвав його принц. — Я вже проклав маршрут перельоту і позначив місця профілактичних зупинок за графіком „чотири дні в дорозі — три дні простою“. До Ютланда ми доберемося максимум за одинадцять тижнів і до появи флоту Тянь-Го ще матимемо досить часу для капітального техобслуговування катерів.
— За наш рахунок? — поцікавився я.
— Певна річ, за ваш рахунок. Оскільки ми приєднуємося до вас як союзний підрозділ, ви з моменту укладання угоди маєте взяти нас на повне забезпечення — платня і весь комплекс соціальних гарантій для особового складу, ремонт і обслуговування техніки. Такі наші умови. Торгу не буде.
„Оце так хлопчисько!“ — подумав я мало не з захопленням. — „Притиснув нас до стінки і знає, що нам не відкараскатися…“
— А гроші за катери, я так розумію, наперед? — озвався лейтенант Вінтерс.
— Саме так.
— Але де гарантія, що потім ви не приєднаєтесь до флоту Тянь-Го?
— Вам доведеться повірити моєму слову, — відповів принц. І додав з притиском: — Моєму королівському слову. Ви не маєте вибору.
Ми довго мовчали. Нарешті міністр промовив:
— Скажіть, Ваша Високосте… От ви науковець, людина мирної професії. Чому ви раптом вирішили воювати?
— Ну, припустімо, щоб увійти в історію. Як наймолодший бойовий адмірал. Потім я зніму цей мундир, сховаю його глибоко в шафі і знову займуся вакуумною фізикою. А на старість буде про що розповісти онукам.
Міністр Новак похитав головою:
— Не уявляю, як міг король дозволити вам цю авантюру!