Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
В решті-решт, і Яна і Томасон здалися — вони просто не змогли й далі залишатися сторонніми спостерігачами, коли на планету насувалася війна. Томасон відразу отримав звання коммодора й очолив бригаду легких крейсерів, а Яна та ще четверо пілотів з „Маріани“ стали командирами кораблів. Капітанську посаду пропонували також і Веберу, але він відмовився, висловивши бажання залишитися старшим навігатором або зайняти місце першого пілота. Йому більше подобалося керувати кораблем, а не командувати.
— Ну то що? — звернувся Вебер до мене і Яни, коли ми закінчили з обідом. — Хто з вас візьме мене в свою команду? Тільки вирішуйте швидше, а то мене вже сватають на той дурний авіаносець, „Мрію ідіота“… Ну й назва, скажу вам! І хто лишень її вигадав, хотілося б знати.
Я скромно промовчав і не став зізнаватись у своєму авторстві. А Яна сказала:
— Думаю, тобі краще піти до Алекса.
Причина, з якої сестра поступалася Вебером на мою користь, була очевидна — вона хотіла щоб у мене під боком був висококласний льотчик, на чий досвід і професіоналізм я міг би покластися за будь-яких обставин. Сам я також був не проти Ганса — на „Маріані“ ми з ним добре ладнали, і одна навіть думка, що він служитиме зі мною, додавала впевненості. Але, з іншого боку, мені було важко уявити себе його командиром…
Вебер подивився на мене:
— Отже, вирішено, капітане?
Я кивнув:
— Добре. Завтра ж подам до штабу ескадри відповідний рапорт. Щоправда, зараз я у відпустці, але… — Я замовк і запитливо глянув на Павлова: — Адже так можна?
— Безумовно, — відповів він й підвівся з-за столу. — До речі, Александре, нам треба поговорити. Пройдімося.
Ми вдвох залишили відкриту терасу ресторану й неквапно закрокували по безлюдній набережній алеї. Перш ніж почати розмову, Павлов дістав сигарету і розкурив її від запальнички. Зробив першу затяжку, повільно видихнув дим, а потім несподівано запитав:
— Ти подаватимеш рапорт про переведення лейтенанта Прайс на інший корабель?
Я густо почервонів.
— То ви… все знаєте?
— Все не все, але дещо знаю. Тобі доведеться звикнути до того, що перебуваєш під пильнішим наглядом, ніж інші капітани Зоряного Флоту. У положенні сина імператора є й свої мінуси.
— Розумію, — зітхнув я. — Але звідки безпека пронюхала про рапорт? Я ж іще не писав його, лише збирався… Чи, може, вони підслуховують і мої розмови з Елі та Ліною? — На цю думку мені стало вкрай незатишно.
— Ні, не підслуховують, — відразу заспокоїв мене Павлов. — І не підглядають. А про рапорт я сам здогадався. Оскільки третя дружина тобі не потрібна, звідси напрошується висновок, що ти маєш намір позбутися Прайс як зайвого подразника.
— Логічний висновок, — погодився я. — Раніше я й справді збирався так зробити. Проте передумав — Прайс залишиться в моїй команді.
— Чому?
— Бо інакше буде неправильно. Мій рапорт, хоч як би я його не сформулював, зашкодить кар’єрі Прайс. А вона, по суті, ні в чому не винна, просто так склалися обставини. До того ж кепським я буду капітаном, якщо таким чином вирішуватиму проблеми — просто відмовляючись від підлеглих, через яких вони виникли.
Павлов схвально кивнув:
— Я дуже сподівався почути такі слова. Впевнений, що ти зможеш розрулити цю непросту ситуацію.
— Я теж на це сподіваюсь, — відповів я. — Але тоді виникає інша проблема. Зараз лейтенант Прайс виконує обов’язки старшого навігатора, а з появою в команді Вебера її доведеться понизити в посаді.
— Аж ніяк, — заперечив Павлов. — Май на увазі, що зараз у тебе лише три постійні пілоти — тих шістьох, що ти отримав для польоту на Вавілон, переведуть на інші кораблі. Тож простору для перестановок удосталь. Зроби Прайс другим пілотом, це рівнозначна посада, і так ти звільниш місце для Вебера. Та якщо хочеш знати мою думку, я призначив би його не старшим навігатором, а першим пілотом. Але тут вирішувати тобі — бо це зачепить інтереси лейтенанта Девіс.
— Вона не образиться, — відповів я. — Девіс воліє працювати навігатором. Під час рейсу вона часто мінялася місцями з Прайс.
— От і чудово. Завтра подаси рапорт про перестановки й попросиш призначити в твою команду ще двох штатних пілотів до повного комплекту.
— Двох? — перепитав я, нітрохи не здивувавшись. Ми навербували льотчиків більше, ніж розраховували, але й кораблів закупили понад норму, тож дефіцит кадрів, уже не гострий, не критичний, все одно залишався. — На „Оріоні“ буде не три групи, а дві?