Війна з багатоликим звіром
- Автор: Парал Владімір
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Всесвіт", № 8-10
- Переводчик: Олексій Зарицький
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Війна з багатоликим звіром». Краткое содержание книги:
Над містом Усті у східній Чехії зависла руда хмара, утворена з промислових відходів, диму заводських труб, випарів забруднених річок тощо. Діти й люди похилого віку були евакуйовані з екологічно небезпечної зони в гори, де збереглося чисте повітря. Решта жителів міста піднімаються на боротьбу з рудим смогом, намагаються подолати екологічну кризу. Головні дійові особи (три подружні пари — Рогани, Бімоні й Трнки, 18-річний син Роганів Міхал та подруга Трикової Ріта) під час рудої навали змушені переселитися в одну спільну квартиру. Аморфна хмара смогу згодом обертається на чудовиськ, триметрових монстрів, які починають нападати на людей…
Наступного ранку від усього цього залишилося світле відчуття, пильна увага до дрібниць, котрих, як правило, я не відчуваю: Павла турботливо приготувала мені сніданок, а Міхал залишив половинку грейпфрута (досі завжди з’їдав сам), та ще й вичистив мої черевики! Ніжне, чисто біле почуття любові, що запанувало в нашій родині, призвело до того, що вперше за двадцять років я не запалив зранку сигарету.
На вулиці була сльота, сіяв дощик, сніг на вулицях посірів, почав танути, перетворюючись на грязюку, однак яскраве світло в мені не зникло. Спокійно проїхавши вранішнім містом, я ввійшов до свого робочого кабінету й схвильовано схилився над власним витвором, передчуваючи його близьке завершення.
Я природжений скептик, схильний до іронії, але, безумовно, здатний дати лад і власним думкам, заспокоїти, очистити й вивільнити творчу енергію, сконцентрувати її в певному напрямку, ба навіть вивести за вузькі кордони.
Несподівано задзвонив телефон.
— Твоя леопардиця сумує за тобою… — манірно проказала Леона.
— Навіщо ти телефонуєш?..
— Мені погано без тебе…
— То займися АТ — відчуєш себе казково.
— Це мені торочать і в лікарні, навіть перехожі на вулиці. Від тебе ж я б хотіла почути інше… сам знаєш що! Що ти робиш зараз?
— Думаю. Намагаюся працювати. І мене це тішить.
— Якщо ти по обіді приїдеш до нашої телефонної будки, то я тебе краще втішу. Маю ключі від фотолабораторії в нашому будинку, у чарівній темряві підвалу нам ніхто не заважатиме…
— А у мене тут чарівне світло.
Леона кинула трубку. Еда підвівсь, автоматично дістав червоно-білу коробку «Уїнстона», однак не запалив. Перед очима раптом постала гола Леона. Видіння було сильним, як ніколи. Цілковито людське почуття. Зародки багатозвіра лишаються в нас і надалі, чигаючи на найменшу можливість затягти до бурого мороку, думав Еда Роган. Подолав я їх чи ні? Якщо так, то добре було б відзначити це бодай маленькою чарочкою білого вина… Кажуть, Гете починав пити задовго до обіду, а тепер саме…
Кинувши погляд на проект, Еда Роган знову надихнувся на роботу. Відчинивши лабораторний холодильник, він гукнув секретарку й наказав їй замкнути на складі всі наявні пляшки червоного й білого вина, після чого кинув у кошик для сміття цілий блок «Уїнстона».
Міністерство охорони навколишнього середовища оголошу» закінчення тимчасового стану зараження 1 березня. Міністерство енергетики наказує, починаючи з цього дня, пустити в дію ввесь транспорт, заводи, гідро-, електро— й теплостанції, опалювати без обмежень усі промислові об’єкти, школи, установи. Міністерство транспорту дозволяє рух легкових та вантажних машин, автобусів місцевого й далекого сполучення з моторами внутрішнього згорання… Міністерство торгівлі оголошує, що з 1 березня поновлюється продаж повного асортименту тютюнових виробів (включаючи нюхальний тютюн) в усіх магазинах, ресторанах, у транспорті й вуличних автоматах.
Міністерство охорони здоров’я попереджає, що куріння шкідливе для здоров’я.
ХХ
— Уже час іти, — сказала чоловікові Леона Бімоньова, лежачи в ліжку.
— Ще хоча б хвилинку… — канючив гнідий Станіслав.
— Ану вставай, а то одержиш качалкою!
На кухні Леона відрізала два товсті кружала кров’янки, один з’їла сама, а другий всунула в рот Станіславові.
Якби ми не їли вдома, подумала вона, то наша банда замучила б нас голодом. Рештки кров’янки вона забрала з собою, вигнавши чоловіка з квартири.
У нашому будинку вже повно колишніх евакуйованих, сьогодні по обіді приїхали й Дурдики, в помешканні яких була наша комуналка — вони ошелешено дивилися на хатній гармидер, на чужу зброю, шкури та роги по стінах. Дурдики повернулися так несподівано, що ми не встигли навіть поприбирати. Ми змушені тепер збиратись у квартирі Трнків, а після десятої, на вимогу біляків, додержувати тиші.
Ледве я встигла ввійти до Трнків, як наш ватаг зіскочив з крісла, вихопив у мене пакунок і миттю змолотив кров’янку. Мія марно циганила шматочок, а Тіна просто пішла й мовчки напилася води. В них завжди виникають суперечки через їжу. Польда перестав ходити сюди, тому тепер тут не буває картоплі, Ріти не було, тож не було пива й рому, не стало Еди — зникло й вино, а через відсутність Міхала Станіслав змушений працювати сам.