Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося

3. Поки ці спогади свіжі, створи хмару слів з усіх описів твоїх тодішніх відчуттів. Як ти почувалася? Відторгненою? Покинутою? Недооціненою? Безнадійною? Нещодавно схвильованою, а тепер — розбитою на друзки? Біда чорна? Усе гаразд, вилий усе на папір.

4. Поглянь на цю хмару слів і опиши, як кожне з цих слів НЕ Є ТВОЄЮ особистою провиною. Звісно, ти почуваєшся покинутою, але чи все насправді так і є? Чи, може, ти збагнеш, що цей хлопець просто не готовий бути з тобою? ТИ насправді не маєш до цього жодного стосунку. Ти більше не віриш у кохання? Але чому? Навпаки, твої колишні сподівання мають ще дужче зміцнитися. Ти ж щойно зустріла класного чувака? То чуваків хоч греблю гати. Ще й таких, хто не зустрічається тихцем з колишніми. Отак проглянь кожне слово і спробуй описати, ЧОМУ ЦЕ НЕ ТВОЯ ПРОВИНА.

5. Тепер під своєю хмарою слів напиши: «Це нічого, що я так відчуваю, адже це не є правдою. А правда така, що те, як Х повівся зі мною, НЕ МАЄ ДО МЕНЕ ЖОДНОГО СТОСУНКУ. Нічого особистого. Це винятково неспроможність Х. Я відмовляюся обвинувачувати себе». Цей хлопець повівся з тобою так, як поводиться з усіма. І з самим собою теж. Можливо, твій начальник навіть не має повноважень підвищити тебе чи когось іншого, і через це почувається слабким. Твоїй сусідці взагалі байдуже, вона не намагається тобі нашкодити, просто не думає про тебе взагалі! Але й про себе вона теж не думає. Хлопець, який покинув тебе майже відразу, насправді не кидав тебе, він просто від самого початку ОЧЕВИДНО Ж, не підходив тобі. Пиши: «Це не стосувалося мене», — аж поки сама повіриш. Інколи допомагає писати: «Це не моя провина». І щоразу, коли знову думатимеш: «Так, проблема в мені, якби я була фаховіша, мене б підвищили», — відразу ж напиши: «Це маячня, мій начальник мене не підвищує, бо просто не має повноважень. Проблема зовсім НЕ В МЕНІ». Продовжуй писати, повторювати і нагадувати собі про те, що чиєсь ставлення насправді дуже мало стосується тебе самої.