Історія польсько-українських конфліктів т.1
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #1
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-49-8
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.1». Краткое содержание книги:
Друга частина «Репресії Другої Речі Посполитої» охоплює період міжвоєнного двадцятиріччя і показує польсько-українські стосунки на основі авторського тексту, документів та інших публікацій, які підтверджують і доповнюють виклад.
Ж. ВИСНОВКИ ЩОДО ОПІКИ НАД СТРІЛЬЦЯМИ РЕЗЕРВУ
Над усіма стрільцями підкарпатської шляхти, які у полку виявили бажання співпраці і перейшли у римо-католицький обряд, повинна бути організована опіка після їхнього звільнення з війська.
Тут йдеться, головним чином, не тільки про залучення їх до праці у «Стрільці», до Лицарського союзу і т. п., а й про надання реальної опіки перш за все для тих, хто, не маючи ні землі, ні побутових умов, буде втрачений для польськості без допомоги адміністративної влади.
З цією метою подаю список стрільців старшого віку, які вже перейшли у римо-католицький обряд і через відсутність майна потребують допомоги і опіки, наприклад посаду лісника у гмінних лісах, що може зробити староста, наприклад роботу в гмінних молочарнях (це можуть зробити війти під натиском старости), наприклад один інтелігентний і спритний стрілець, який добре володіє польською мовою усно і письмово, просить посаду гмінного писаря (така посада є у війта Зубрицького на місце українця Тріски), наприклад посади шляхової сторожі — праця при залізниці, що навіть розпорядженням міністра у військових справах наказано.
Вважаю, що тим стрільцям належить дати ці посади, оскільки вони є свідомими поляками, — тому що вони ще є військовим резервом, — що сидять там по кілька десятків років і були господарями тієї землі, — що, отримавши ці посади, будуть прекрасними пропагандистами польськості, сили і впливів Польської держави й ідеї подальшої полонізації шляхти.
На завершення доповідаю пану генералу, що справа вже так визріла у полку і на місцевості, що греко-католицькі священики, спостерігаючи масовий перехід стрільців у римо-католицький обряд, починають проголошувати анафему з амвонів.
Додатки:
— Звіт капітана Хащинського.
— Копія 2 документів, що у старі роки шляхта була польською.
— Стаття Ф. А. Оссендовського про прийняття турчанської шляхти у 5 ппс.
— Іменний список стрільців 2 і 5 рот, які потребують допомоги.
Командир полку у відпустці В/з РИБОТИЦЬКИЙ, підполковник дипломований
CAW Gab. Min. /, 300.1.410 s. nienum.
Капітан Хащинський Стефан, Командир 2 роти стрілецької. Перемишль, дня 23. VI. 1936 р.
Звіт у справі турчанської шляхти
Командир 5 полку Підгалянських стрільців у Перемишлі.
Влаштована дня 31.У.1936 р. екскурсія до Турчанського повіту і екскурсія турчанської шляхти до Перемишля на Євхаристичний Конгрес дали такі характеристики осіб, зацікавлених в усвідомленні турчанської шляхти.
1) Староста Турчанського повіту, який перебуває у Турці з місяця лютого, поглинутий господарськими справами, самостійно політичної роботи не проводить. Віддав її віце-старості.
Ставлення до шляхетської справи: не проявляє у цьому напрямку жодної зацікавленості. Староста стверджує, що ця шляхта є руського походження, що її перекуповувати не буде. Він не знає зовсім історії турчанської шляхти, її значення в історії Польщі і її змін внаслідок поділів Польщі.
Знаю з секретної інформації, що з боку старости відсутня опіка над тими, хто перейшов у римо-католицький обряд. Староста на території староства дозволяє поширення таких висловлювань: «Турчанська шляхта переходить у римо-католицький обряд за кілограм борошна і кусень ковбаси».
Подібні вісті запускають ворожі середовища (українські), про що свідчить полеміка на сторінках місячника «Побудка». Якщо йдеться про організацію екскурсії на Євхаристичний Конгрес до Перемишля, то і тут староста проявляв опір. Саму екскурсію організував війт спільної гміни Турки п. Яворський-Мартич Ян, бо з власних коштів виклав з цією метою 100 злотих, а староста виплатив близько 30 злотих з грошей, які залишились після похоронних урочистостей пана Маршалка. При цьому староста звернувся до пана Яворського: «Якщо пан такий щедрий, нехай пан і платить». При цьому нагадую, що добровільно на екскурсію бажало поїхати з гміни Турка близько 100 осіб, які хотіли компенсувати половину вартості подорожі.
Очевидно, що староста був налаштований на порозуміння з українцями за будь-яку ціну, про що свідчать такі факти: а) пропозиція підполковнику дипломованому Риботицькому, щоб той погодився на проголошення промови руською перед представником шляхти під час спільного обіду для екскурсантів і обох шляхетських рот; б) маючи до вибору багато людей шляхетського походження, вибрав твердого українця на прізвище Тріска і дав його як писаря спільної гміни п. Зубрицькому, людині, яка всім серцем віддана справі полонізації шляхти у своїй гміні;