Син сонця [uk]

— Не торкайся своїм поганим язиком Карни! — вигукнув князь Гастінапуру, — я вже не говорю за Дрону з Бгішмою, яких ви теж убили, а не перемогли! Та я відплачу зараз хоч за одного з них!

Багато воїнів зійшлося подивитись на невиданий двобій. І раптом вийшов із гурту велет, вищий навіть за Бгімасену кшатрій зодягнений у блакитне, світловолосий, з вінком на голові — знаком миру.

— Брате! — мовив він до Крішни, — не приймав я участи в битві, бо не хотів забризкати шати кров'ю родичів! Та хочу нині побачити цей, останній бій між нащадками Бгарати!

І Крішна обійняв старшого брата, а Юдгіштгіра сказав: " Дивись же, о Баларамо! " і подав знак до бою.

Довго билися брати у перших, та з кожним ударом видніша ставала перевага Дурьйодгани, що боронився із завзятістю приреченого. Вже двічі князь Гастінапуру збивав з ніг Бгімасену, і той ледве підводився, сходячи кров'ю. І шепотів Дурьйодгана улюблену приказку загиблого друга про те, що найдорожче для арія — воля. Нині бився він за волю, а не за землі та багатство, і Джая, перемога, була на його боці.

А Крішна шепнув до Арджуни:

— У чеснім поєдинку Бгімасені ніколи не здолати сина Дгрітараштри! Тільки хитрістю він може перемогти! Але ж і Боги хитрістю перемогли асурів! Даремно Юдгіштгіра виявив милосердя до такого ворога! Нагадай, о Арджуно, Бгімасені про обітницю, яку він дав тоді, коли Дурьйодгана принизив Драупаді! Нехай переб'є Бгіма ворогу ноги палицею, і більше не матиме з ним клопоту!

І Арджуна вдарив себе рукою по стегну, а Бгімасена зрозумів цей знак і наніс супротивнику удар, заборонений правилами поєдинку. Дурьйодгана упав на землю, і підійшов до нього розпалений боєм і спогадами Бгімасена.

— Ти знущався над нами і над Драупаді, пес! — сказав він пораненому, — нині ж плати за свій злочин!

І з цими словами Бгіма ударив поверженого ворога ногою в обличчя.

Гомін знявся серед воїнів Юдгіштгіри, і не " славу " переможцю вигукували вони, а слова ганьби. Грізно рушив до Бгімасени Баларама.

— Ніколи, — вигукнув брат Крішни, — не було між аріями гидкішого за цей підлий удар та за знущання над переможеним! Я вб'ю тебе, Врікодаро, і тим відновлю справедливість!

Але Крішна обійняв брата і почав умовляти його пощадити Бгімасену. Зітхнув Баларама і мовив:

— Нехай буде по-твоєму, брате, бо втрачену честь не відновиш ще одною смертю. Але, щоб там не було раніше, а син Дгрітараштри бився чесно, і віддав своє життя у битві не лякаючись ворога! Хай же славен буде Дурьйодгана, князь і воїн, і вічна ганьба Бгімасені, котрий потоптав закони варни!

Похмуро слухали Пандави ці слова, але Крішна сказав усміхаючись:

— Переможець завжди має рацію! Послухайте, адже не всі вас ганять!

Дійсно, знайшлися серед воїнів і такі, що почали вихваляти Бгімасену, порівнюючи його з Індрою, котрий здолав демона Врітру. І не витримав душевної муки, сильнішої за біль у перебитих ногах, поранений Дурьйодгана. Сів він над силу і мовив гнівно до Крішни: