Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
— и шо?
22 февраля
от тут уже товарищ турчинов спикером стал шо само по себе и не плохо.
тока от скажите мне кто будет министром культуры — и я скажу насколько успешной была революция.
19 марта
небесна молитва
папір, 50х40
небесна брама
папір, 50х40
22 марта
уважаемая госпожа индира ганди! дорогие товарищи!
но у нас жы зомбирования массового вроде не производится, сми в целом адекватные, нет?
а шо ж тогда взрослые люди на полном серьезе постят про раздачу в крыму паспортов с магаданской пропиской, массовую мобилизацию чеченов в крым, а крымчаков шоб было понятно, в чечню?
я понимаю, москали — звери, господа! но чутье на фейки и вбросы — неужели атрофировалось???
30 марта
к вопросу о федерализации.
тут многие товарищи пишут шо есть опасность федерализации. а я щетаю шо это происки.
лично я за широчайшую федерализацию.
как предлагал еще чорновил вячеслав максимович — выделяем исторические кластеры — и поехали.
и начинать этот процесс нужно немедленно. от сразу же на следующий же день после того как унитарная украина вступит в ес и нато и разместит вдоль всей украино-советской границы американские крылатые ракеты с ядерными боеголовками.
а раньше начинать федерализацию нельзя. а кто щетает шо можно — тот либо поц, либо враг народа.
или два в одном.
*Авторська орфографія і пунктуація збережені.
Іван СЕМЕСЮК
— художник, скульптор, дизайнер, колумніст. Народився 1979 р. у м. Києві. Закінчив Державну художню школу ім. Шевченка і Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, факультет скульптури (2003). Член НСПХУ, Національної спілки дизайнерів України. Учасник арт-угруповання «Бактерія», співзасновник й голова Союзу Вольних Художників «Воля або смерть». Брав участь у понад 100 виставках й арт-проектах: «Тінейджери епохи Чорнобиля» (галерея «Дім Миколи», Київ, 1996), скульптурна триєнале (ЦБХ, Київ, 2002), «Крок до діалогу: Норвегія-Україна» (Ставангер, Норвегія, 2003), триєнале текстилю (ЦБХ, Київ, 2007), «Regard d’Ukraine» (Український культурний центр при посольстві України у Франції, Париж, 2008), «Fine Art Ukraine», проект «Жлоб-арт, біомаса» (Український дім, Київ, 2009), «Матч Смерті» (ART KYIV CONTEMPORARY, Київ, 2009), «Глибокий ментал» (галерея Bakteria, Київ, 2013) etc. Проекти художника можна переглянути на Behance.net. Роботи знаходяться у багатьох приватних та музейних колекціях. Автор книжки «Щоденник україножера» (2014). Живе і працює в Києві.
ҐОНЗО-ЩОДЕННИК ЛЮТОГО УКРАЇНОЖЕРА
Тихе враження
Nov. 25th, 2013 at 1:51 AM
Ітогі подвєдьом, як казав класик. Попередні, а може, і останні — завтра покаже.
Не очікував такої кількості людей на Майдані. Як казав інший класик (з паралельної реальності «радіо-маршрутка») — запахло вєсной.
Комусь не сподобалися повсюдні гасла «Слава Україні — героям слава!». Наче це ледь не нацистський демарш.
Дарма. Гасло хороше, дзвінке. Можете вважати мене та моїх друзів (поетів, художників, архітекторів) нацистами, якщо ви параноїк.
Когось нажахала велика кількість різноманітної партійної символіки (тю, чого б це?)
Скажіть спасибі, що вони взагалі є і мозолять ваші тендітні очі — в нас тут не Бульболенд, шановні, давно пора звикнути — в нашій країні можна і партійною символікою похизуватися, це нормально, взагалі-то. І куй би стільки народу вилізло лютувати, як би в нас не було партійної опозизії (ну яка вже є, на себе подивіться, врешті).
Комусь не сподобався ґвалт під Кабміном — мовляв, навіщо?
Подякуйте, що в нашій країні можна отак, величезною лавою, підійти до Кабміну, до державної функції, висказати їй своє фє та здерти з мента його ідіотську шапку. Поки можна, і це є демонстрація громадської присутності та маніфест невдоволення. Комусь з автономно налаштованих націоналістів не сподобалося, що це все цивільні хіхонькі-хахонькі, а не 300 спартанців, купа ментівських трупів і дві цистерни смачної крові.