Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
Що ж, карайте міліціянтів як можете, для цього ви й існуєте, а в цього протесту інша функція — засвідчити масову громадянську присутність на вулицях. Так, це не панацея, але, знову ж таки — подякуйте місцевим агроельфам, що вони взагалі переймаються хоч чимось (і тут є за що дякувати, знаючи паскудний характер агроельфа і його стійку звичку до покуїзму).
Комусь (навіть й далеко не симпатикам із «русскімір») взагалі не зрозуміла сама ідея угоди з ЄС. Тут взагалі дуже просто — давньотрипільське гасло «Геть від Москви!» виникло не на порожньому місці. В чудової країни Швейцарія, яку часом ставлять за приклад позаблоковості та само-ахуєнності, нема під боком такого тяжко-похмільного сусіда, як у нас. Сусіда, який постійно намагається примоститися у вашому ліжку, гучно мити свої православні мудя у вашій туалетній кімнаті, та о третій ночі тужливо співати «Полє, русскоє поооолє!» з вашого балкону. І тут не час на цю псевдо-козацьку гордість — мол, ми самі розберемося. Не розберемося. Бо воно таке люте, що аж розрослося на пів земної кулі, і самотужки, без певної співпраці з адекватними сусідами, від цього нафтового алкоголіка самим оселедцем не відбитися. Чи багато ми знаємо країн, де чимала частка населення відчуває відразу до всього автохтонного та плекає нєізбівную тоску по счастью? О так, напевно, це Німеччина або Польща, так. Або Чехія. Аж ніяк не Таможеносоюзія.
Окрім того, зауважу — наше щастя, що нами «керують» прагматики-дегенерати, а не романтики-ідеалісти, що століттями цаствують в Таможеносоюзії.
Так, наші «майдани» часом схожі на вистави з акторами з провінційних труп. Ок. Але вони в нас є. Сам той факт, що здібність агроельфів підняти свої дупи і припертися з транспорантами на майдан, враховується як значний фактор при побудові тактичних схем в політичних перегонах — тішить. Бо міг би і не враховуватися, але враховується.
Сеанс світоглядної магії або ВО Свобода — як її правильно споживати
Jan. 3rd, 2014 at 1:43 AM
Глибини вкраїнських політизованих фейсбуків вельми соплежуйські, і соплежуйство це проявляється у ставленні чуттєвої нашої бусічки-інтелігенції до грубих і пазуристих агроельфів з ВО «Свобода». Між тим, ці втілення зла та вервольфи української політики чи не єдині, хто здатен відповідати за базар, зокрема (і це головне) у дрібничках.
Двоє недолугих енердрайзерів жбурнули фаєри в багатостраждальне кубло під назвою «Прем’єр Палац». О так, в порівнянні із сотнями спалених на свята у Франції автівок і невеличкого штабельочку зарізаних людей, це, канєшно, трагедія, але організація відреагувала фактично миттєво — розбишак засуджено і виперто з лав. Або ж візьмемо інцидент з використанням дизайну художника Стронґовського на свобідівській листівці. Пан митець не давав свого дозволу на використання матеріялу жодній політичній структурі, але ж якась абізяна, звичайно, це зробила. Митець висловив своє невдоволення — «Свобода» перепросила за прикрість. Так само було свого часу з плакатом іншого митця — Андрія Єрмоленка. Звичайно, сморід певними некмітливими мережевими симпатиками ВО був піднятий на цих митців чималий, але в наших реаліях сморід може піти і через світлинку з не таким котиком на аватарці самотнього блогера.
Усі ми знаємо, що серед українців дуже високий процент мудаків усіх можливих штибів, і серед свобідівців — теж. Але це не питання до ВО «Свобода» — це питання до українців усіх національностей і пород, тобто до нас з вами. Врешті, до мене особисто. До вас, шановний читачу. Спитайте себе — чому я такий мудак? А, ви не вважаєте себе мудаком? Тоді ви мудак в квадраті. Коли настане час Х, і врешті таки доведеться отримати тяжкої п..зди від беркутменів, то чи не єдині, хто встане на оборону наших цивільних дупок в чисто фізичному аспекті, це члени ВО «Свобода».
Боже, какой кашмар! Я нє хачу, чтоби мєня защіщали фашисти, тєм самим іспачкав маю ліберально-чістую совєсть! Хо-хо, як хочеться мати вібір, саме в ту мить, коли його нема і бути не може. Як зворушливо.
Свобідівці такі які є, а інших нема. Між іншим, вони різні, як і ви. І жлоби, й інтелектуали, і фаріони, і фараони, і професори, і гопніки, адже це живий зріз. От КПУ не можна назвати зрізом суспільства. КПУ — це стерильний, майже лабораторний колумбарій, проте вони не жбурляють смолоскипи в фортецю чесного капіталістичного бізнесу — «Прем’єр Палац».