Дівчина, що гралася з вогнем
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #2
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5421-0
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Криминальные детективы
Электронная книга - «Дівчина, що гралася з вогнем». Краткое содержание книги:
Пізно ввечері у своїй квартирі вбито журналіста та його подругу, які вивчали канали постачання до Швеції секс-рабинь з Прибалтики та Східної Європи. Усі підозри падають на найдивнішу дівчину у світі з темним минулим — Лісбет Саландер.
Мікаель Блумквіст починає власне розслідування загибелі своїх колег і друзів, щоб знайти справжнього вбивцю і довести невинуватість Лісбет, яка колись врятувала йому життя.
По всій Швеції розпочато полювання на «вбивцю-психопатку», проте Лісбет Саландер не боїться кинути виклик усім — і мафії, і громадськості, і навіть самій смерті.
Він набрав номер домашнього телефону. За дверима було чути слабкі дзвінки, потім увімкнувся автовідповідач, пропонуючи залишити повідомлення. Бубланськи і Соня Мудіґ переглянулись і знизали плечима.
Була вже година пополудні.
— Кави?
— Краще вже гамбургер.
Вони пройшлися пішки до «Бургер Кінга» на Уденплані, де Соня Мудіґ замовила «хопер», а Бубланськи — вегетаріанський бургер; закусивши, вони повернулись до управління.
Прокурор Екстрьом призначив нараду в своєму кабінеті на другу годину дня. Бубланськи і Мудіґ сіли поряд під стіною біля вікна. Курт Свенссон з’явився на дві хвилини пізніше і розташувався навпроти. Єркер Хольмберґ увійшов з підносом, уставленим паперовими стаканчиками з кавою. Він побував в Енскеді і збирався ще раз повернутися туди ближче надвечір, коли техніка закінчить там свою роботу.
— Де Фасте? — спитав Екстрьом.
— Він в соціальному відомстві. П’ять хвилин тому він телефонував і сказав, що трохи затримається, — відповів Курт Свенссон.
— Гаразд. Хай там як, ми починаємо. Що у нас є? — без зайвих слів узявся до діла Екстрьом і спочатку кивнув інспекторові Бубланськи.
— Ми намагалися розшукати адвоката Нільса Б’юрмана. Його немає ні вдома, ні на роботі. За словами його колеги-адвоката, він захворів два роки тому і з того часу майже припинив будь-яку діяльність.
Соня Мудіґ продовжила:
— Б’юрманові п’ятдесят шість років, він не значиться в списках кримінальної поліції. За фахом в основному займається економічними питаннями. Більше мені нічого не вдалося про нього дізнатися.
— Але він — власник револьвера, з якого було скоєно вбивство в Енскеді.
— Тут усе чисто. У нього є ліцензія на зброю, і він член поліцейського стрілецького клубу, — відповів Бубланськи. — Я поговорив з Гуннарссоном із збройового відділу, адже він голова клубу і дуже добре знає Б’юрмана. Він вступив до клубу в тисяча дев’ятсот сімдесят восьмому році і був у правлінні на посаді скарбника в період з вісімдесят четвертого по дев’яносто другий рік. Гуннарссон характеризує Б’юрмана як чудового стрільця, спокійну і розсудливу людину, без якихось відхилень.
— Цікавиться зброєю?
— Гуннарссон сказав, що, на його думку, Б’юрмана цікавила не стільки стрільба як така, скільки спілкування. Йому подобалося стріляти по мішені, але він не робив із зброї культу. У вісімдесят третьому році він брав участь у стрілецькому чемпіонаті і посів тринадцяте місце. Останні десять років він зовсім закинув стрільбу і з’являвся тільки на щорічних зборах і тому подібних заходах.
— У нього кілька одиниць вогнепальної зброї?
— Відколи він вступив до стрілецького клубу, у нього було чотири ліцензії. Окрім «Кольта» це була «Берета», «Сміт-і-вессон» і спортивний пістолет марки «Рапід». Усі три інших пістолети десять років тому були продані в клубі, і ліцензії перейшли до інших його членів. Ніяких неясностей.
— Але ж нам невідомо, де він зараз.
— Це так. Але ми почали пошуки тільки сьогодні о десятій годині ранку, так що він, можливо, просто вийшов погуляти в Юргорден, або потрапив до лікарні, або щось подібне.
У цей момент увійшов засапаний Ханс Фасте.
— Вибачте за спізнення! Дозвольте увійти?
Екстрьом зробив запрошувальний жест.
— Виявляється, з ім’ям Лісбет Саландер пов’язано багато цікавого. Я провів день в Соціальному відомстві і в Опікунській раді.
Ханс Фасте зняв шкіряну куртку і повісив її на спинку стільця, потім сів і розгорнув блокнот.
— В Опікунській раді? — спохмурнів Екстрьом.
— Ця діваха хвора на всю голову, — сказав Ханс Фасте. — Вона оголошена недієздатною, і над нею встановлено опікунство. Вгадайте, хто її опікун? — Він зробив театральну паузу. — Адвокат Нільс Б’юрман, власник зброї, яку було використано в Енскеді.
У всіх присутніх брови полізли вгору. Протягом п’ятнадцяти хвилин Ханс Фасте викладав відомості, що їх він зібрав про Лісбет Саландер.
— Отже, якщо коротко, — підсумував Екстрьом, — на знарядді вбивства ми маємо відбитки пальців жінки, яка до повноліття неодноразово була під наглядом у психіатричній лікарні, яка, за наявними відомостями, заробляє на життя проституцією, судом визнана недієздатною і схильна до застосування насильства, чому є документальні підтвердження. Так якого біса вона досі вільно ходить вулицями?
— Схильність до насильства була помічена в неї ще в початковій школі, — сказав Фасте. — Схоже, що тут ми маємо справу із справжньою психіатричною хворою.