Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр

— Коли хижак у небезпеці, стережись кожного його руху, — сказав Карличек і чхнув. Він був у демісезонному пальті і, очевидно, добре промерз.

Так, правда була на його боці. Потрапивши в пастку, ворог не складав зброї. Спершу він заніс ніж на Лоубала, а потім спровокував мене на необдуманий крок. Досить було Карличкові формально поставитись до справи, як вся операція була б зведена нанівець.

— Дощ лив наче з відра, — почав Карличек, — і я весь час думав про вас. Ви завжди носите сигарети в фабричній упаковці, а при такій погоді все промокає наскрізь. Прошу моїх, — він дістав срібний портсигар і простягнув мені. — Пан професор від цього не збідніє.

Запашна сигарета видалась мені якимось дивом. Після першої ж затяжки голод і холод беззастережно здали свої позиції.

— Спасибі, Карличку. Ви майстер робити послуги. Але як поставиться Коларж до того, що ви зникли разом із його портсигаром?

Карличек байдуже махнув рукою.

— Наші з ним стосунки побудовані так, що все залежить від мене. Я заявив, що не можу сидіти без діла. «Ми з вами різники, які гострять ніж на порося, що блукає десь поблизу і не мине наших рук», — суворо пояснив я професору. «Порося — це Фієдлер. Я мушу дати «гостеві» вичерпну інформацію про нього. Але хто зна, коли прибуде гість. Зрештою, він трохи зачекає мене. А я не можу сидіти без діла й нічого не знати про Фієдлера. Зараз саме гарна для мене ніч. На попутній машині я дістанусь до Праги. А там недалеко його дача. Обернуся швидко, ви за мене не турбуйтесь, я вмію бути обережним. Ось тільки дайте про всякий випадок кілька сигарет — може, доведеться когось пригостити. В дорозі всяке трапляється». Як бачите, йому навіть не сниться, що я сиджу десь у кущах під дощем і палю його сигарети.