Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом
- Автор: Бояновська Едита М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-125-0
- Переводчик: Андрій Бондар
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом». Краткое содержание книги:
Между тем Пирогов слегка наклонился и с свойственною ему приятностию сказал: «Вы извините меня»…
«Пошел вон!» отвечал протяжно Шиллер.
Это озадачило поручика Пирогова. Такое обращение ему было совершенно ново. Улыбка, слегка было показавшаяся на его лице, вдруг пропала. С чувством огорченного достоинства он сказал:
«Мне странно, милостивый государь… вы верно не заметили… я офицер…»
«Что такое офицер! Я — швабской немец. Мой сам» (при этом Шиллер ударил кулаком по столу) «будет офицер: полтора года юнкер, два года поручик, и я завтра сейчас офицер. Но я не хочу служить. Я с офицером сделает этак: фу!» при этом Шиллер подставил ладонь и фукнул на нее (ПСС 3, 38).
Шиллер відкидає люб’язність Піроґова, і, з’ясовується, його зовсім не вразив його військовий ранг, що свідчить про знецінення російських військових звань. У той час, як Піроґов намагається встановити свою перевагу, посилаючись на свій ранг, Шиллер вважає, що одна його ідентичність швабской немец вища за всі російські соціальні відмінності. Знецінюючи російські військові звання, Шиллер також висловлює презирство до самої ідеї російської системи державної служби, з якою він гордовито не хоче мати нічого спільного. Прикметно, що, на відміну від Шиллера, Піроґов жодного разу не згадує про свою російськість як засіб, який може допомогти йому вивищитися над німцем. Він черпає почуття власної гідності лише зі свого рангу, а не з національності.
Ця асиметрія — красномовне свідчення гоголівської концепції російськості, яка в цій повісті зводиться до збоченої прихильності до штучної системи рангів, що ієрархізує суспільство та ставить громадян у ситуацію загального суперництва. Така концепція російськості йде врозріз із більш загальною динамікою націоналізму, що передбачає певний рівень демократичності, певне вирівнювання соціальних відмінностей, притаманне самій ідеї національної спільноти, до якої всі члени суспільства належать рівною мірою. Хоч Шиллер випромінює впевненість і гордість через свою належність до спільноти швабських німців, це не спонукає Піроґова до утвердження своєї російськості в такий самий спосіб. Його ранг у соціальній ієрархії повністю визначає і обмежує його ідентичність.
Піроґов пояснює грубощі Шиллера його сп’янінням. Прагнучи спокусити привабливу дружину Шиллера, він наполягає на замовленні, щоб отримати привід для відвідин Шиллерової крамниці. Він вдається до безцеремонності в поводженні з дружиною Шиллера, наважуючись на поцілунок у присутності її чоловіка, але Шиллер, хоч і обурений таким зухвальством, терпляче стримує себе. Проте коли одного дня він несподівано стає свідком того, як Піроґов цілує прекрасну ніжку його дружини, на тлі її відчайдушних криків про допомогу, «флегматичний» німець більше не стримує свій гнів:
«Грубиян!» закричал он в величайшем негодовании: «как ты смеешь целовать мою жену? Ты подлец, а не русской офицер. Чорт побери, мой друг Гофман, я немец, а не русская свинья!». Гофман отвечал утвердительно. «О, я не хочу иметь роги! бери его, мой друг Гофман, за воротник, я не хочу», продолжал он, сильно размахивая руками, причем лицо его было похоже на красное сукно его жилета. «Я восемь лет живу в Петербурге, у меня в Швабии мать моя, и дядя мой в Нюренберге, я немец, а не рогатая говядина! прочь с него всё, мой друг Гофман! держи его за рука и нога, камарат мой Кунц!» (ПСС 3, 44).
Буйные тевтоны зірвали з Піроґова одяг і дали йому добрячої прочуханки. Шлюб для Шиллера є такою самою святістю, як і німецький тютюн, німецька майстерність, німецьке походження (Швабія) та німецький король являють собою життєво важливі національні цінності. Він не погодиться, щоб йому наставили роги саме тому, що він — німець, а не русская свинья. Хоча Гоголь і висміює невичерпні запаси німецької національної гордості, що її елементи в цій ситуації настільки ж безглузді, як і його матір у Швабії, в цілому образ Шиллера в цій повісті — це образ симпатичного персонажа, попри його нерозумність. Схоже, оповідач задоволений ідеєю німецьких ремісників дати прочухана російському офіцеру. Читач змушений вболівати за німців і проти росіянина, який отримує по заслугах.