Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
— Його правда, — бурмотів хірург, глянувши на Фандора. — Я мерзотник, нелюд і хотів вчинити ще одну мерзоту на додачу до сподіяних… Зараз є тільки надія врятувати Дельфіну. Повернувши їй розум, я хоч трохи спокутую свої мерзенні гріхи. Бо відколи я запізнався з тим страховиськом Фантомасом, я невпинно сповзав у прірву злочинів і безмежної ницості… Але, — додав він, дивлячись на Фандора, — це не він має гинути, ні!.. Тут винна тільки одна людина, і вона мусить відповісти.
Професор Поль Дроп наклав собі джгут на праве передпліччя, потім зробив те саме під коліном. Вільною рукою надрізав перев'язане передпліччя, і звідти порснула кров. Тоді ліг на операційний стіл, де лежала Елен, підсунувся до Дельфіни й наклав на руку пристрій; через нього його здорова кров могла перетікати у вени й артерії божевільної.
Відчуваючи, що дедалі слабне, професор трохи підвівся і знекровленими губами торкнувся вуст Дельфіни; по цьому він знесилено відкинувся на операційний стіл.
— Я помираю, — шепотів він, — спокутуючи свої гріхи й злочини, щоб урятувати тебе, Дельфіно. Щоб життя і кров, які полишають мене, повернули тобі колишнє здоров'я, відродили тебе до життя. Прощавай, Дельфіно… Я кохаю тебе! Кохаю! — Кволим, ледь чутним голосом він ще спромігся вимовити: — Всі, кому я заподіяв зло… і ти, Амеліє… простіть… простіть…
Довелося висадити двері. Мадемуазель Данієль з розпачливим криком вбігла в операційну. Заледве через п'ять хвилин минуло по тому, як Поль Дроп засудив себе на смерть, а вирок було виконано. Данієль, досвідчена операційна сестра, зняла пристрій, який дозволяв його крові перетікати в тіло Дельфіни Фаржо. Прибіг лікар, — не той, кого чекали, а що консультував одну зі своїх пацієнток, — і швидко оглянув два тіла, розпростерті на операційних столах.
Діагноз його був точний. Дельфіна, на яку вже перестав діяти хлороформ, почала ворушитись. Її бліді щоки поволі рожевіли, повіки затремтіли. Ще за мить вони розплющились.
— Цю врятовано, — мовив лікар. Потім повернувся до хірурга, що нерухомо лежав на столі. — А Поль Дроп помер, став жертвою власного фанатизму. Помер як мученик.
Данієль мовчала. Вона знала, що сталося насправді, тільки вона й Фелісіте були втаємничені в досвід професора Поля Дропа. А втім, і Фандор, якщо опритомніє!
XXVI
БІДОЛАШНА ДИТИНА!
Куди ж подівся Фантомас? Як йому вдалося втекти з судової зали? Що він збирався робити?
Жюв прикро помилився, гадаючи, ніби заарештує того, хто видавав себе за Міньяса, іменем закону, хоч суд присяжних повністю виправдав Бріджа.
Фантомас був Міньясом уже тоді, коли норовив видурити грубі гроші в Максона й перемогти на перегонах при підтримці сина, що обернувся на тренера Бріджа. Фантомас почав створювати на біржі образ Міньяса, людини, яку він вмисне робив симпатичною, під личиною якої уникав будь-яких сумнівних дій; це, звісно, відвертало від нього найменші підозри.
Фантомас нетямився з люті, що провалилися всі його затії, і спричинився до того Жюв! Проте він був не таким дурним, щоб, як гадав інспектор, того ж дня грабувати Максонів сейф. Схибила сама Елен: отримавши тяжку рану, коли вибухнув фальшивий сейф, дівчина стала жертвою власної сміливості, надмірної поквапності!
Фантомас, як слушно вважав інспектор, і справді одним із перших дізнався про лихо, що спіткало його доньку. Після нищівного краху його планів на перегонах, поранення Елен стало для її батька вкрай дошкульним ударом. Слід було розвідати, де вона. Фантомасові спільники, що тинялися Парижем і становили своєрідну поліцію безпеки для злочинця, з'ясували, що Елен повезли в клініку доктора Дропа.
Фантомас і помислити не міг, щоб постати перед тією, яку вперто вважав своєю донькою, у власній подобі. Був лише один спосіб побути біля доньки — скористатися іншою своєю роллю, образом Міньяса, який створював без певних намірів.
Отже, як Міньяс, Фантомас купив клініку Поля Дропа. Розорившись через спекуляції на біржі, він не міг негайно оплатити свій набуток, і тому його злочинний розум почав плести підступні тенета, в які потрапили зниклий малий Убер, замордована Амелі Дроп та суддя Себастян Перрон, не кажучи за бідолашного Педро Коралеса, якого вбив з винятковою спритністю.