Сага про Форсайтів

Джеймс запхнув ріжок серветки за третій гудзик жилета,— у Вест-Енді йому довелося відмовитись від цієї звички вже багато років тому. Старий відчував, що суп йому буде до смаку,— він пропрацював цілий ранок, оформляючи продаж маєтку, що належав одному його давньому приятелеві.

Відкусивши добрячий шмат черствого ресторанного хліба, він одразу почав:

— Ти поїдеш до Робін-Гіла сам чи разом з Айріні? Краще візьми її з собою. Мабуть, там ще буде багато мороки.

Не підводячи погляду, Сомс відповів:

— Вона не схоче їхати.

— Чому це не схоче? З якої б то речі? Вона збирається жити в новому домі чи ні?

Сомс промовчав.

— Не розумію, що тепер сталося з жінками,— промимрив Джеймс.— Я ніколи не мав з ними ніякого клопоту. Ти занадто потураєш їй. Вона розбестилася...

Сомс підвів очі.

— Я не хочу слухати жодного слова проти неї,— мовив він несподівано.

Запала тиша; було чути тільки, як Джеймс сьорбає свій суп.

Офіціант приніс дві склянки портвейну, але Сомс завернув його.

— Портвейн так не подають,— сказав він.— Заберіть оці склянки й принесіть вино в пляшці.

Збудившись від своїх роздумів над тарілкою супу, Джеймс коротко підсумував останні події.

— Твоя мати лежить хвора,— мовив він.— Можеш узяти екіпаж. Я думаю, що Айріні залюбки поїде кіньми. А хто вам усе покаже? Чи буде там цей Босіні?

Сомс кивнув головою.

— Я б і сам хотів подивитись, чи довів він до ладу опорядження будинку,— провадив Джеймс.— Мабуть, заберу вас обох та поїдемо разом.

— Я поїду поїздом,— відповів Сомс.— Якщо ви теж хочете подивитися на будинок, запросіть Айріні. Не знаю, може, вона й згодиться поїхати з вами.

Він подав знак офіціантові принести рахунок, який оплатив Джеймс.

Вони попрощалися біля собору святого Павла: Сомс подався на вокзал, Джеймс сів у омнібус, що їхав до західної частини міста.

Він умостився поруч із кондуктором, скраю, перегородивши вхід своїми довгими ногами, й сердито позирав на всіх, хто заходив у омнібус, наче вони не мали права дихати його повітрям.

Джеймс вирішив скористатися нагодою й поговорити з Айріні. Вчасно сказане слово має велику вагу. Тепер, коли вона оселиться за містом, нехай спробує розпочати нове життя! Адже в Сомса нарешті може увірватися терпець: йому вже набридла її поведінка.

Джеймс і сам гаразд не знав, що він мав на увазі під цією «поведінкою». Це слово мало широке туманне значення і було дуже зручне для форсайтівського вжитку. А сніданок додав Джеймсові хоробрості.