Балакучий згорток

— Тобі вже не можна так літати, у твоєму віці, — буркнула Дульчібелла. — Я ще раніше про це казала.

— Грандіозно! — вигукнув Папуга, трохи захеканий. — Чудово! Якраз те, що нам потрібно: складаний, та ще й такого гарного кольору. Діти, який же я радий, що ми з вами зустрілися!

— Ми теж раді! — сказала Пенелопа.

— А тепер треба розробити план, — нагадав Папуга. — Ось що я пропоную. Якби ви були такі добрі та заховали нас із Дульчібеллою (у клітці) десь побіля дороги, а опівночі повернулися, тоді б ми всі разом помандрували до села Дайкофта і попросили пані Гортензію підвезти нас до Входу в Міфологію. А звідти вже ми попливемо човном. Як вам такий досконалий план?

— Супер! — вигукнув Саймон і посміхнувся.

— Ми з Саймоном беремо на себе зброю і спорядження, — заявив Пітер.

— А Пенелопа відповідатиме за харчі та речі першої необхідності.

— О Боже, — Саймон здригнувся від несподіваної думки, — але ж скільки часу займе ця подорож?

— Кілька днів, я б сказав, — відповів Папуга. — А що?

— А як же твій тато, Пенні? — спитав Саймон. — Як йому це пояснити?

— Дуже просто, — заспокоїла його Пенелопа. — Він якось казав мені, що коли ви двоє приїдете, то ми могли б узяти намет і всі разом влаштувати собі на пляжі кемпінг на кілька днів. І тепер нам залишається тільки сказати, що ми приймаємо цю ідею та влаштовуємо кемпінг. Словом, покладіться на мене.

— Отже, вирішили. Час братися до роботи, — діловито сказав Пітер.

Діти обережно винесли клітку на пагорб і заховали в заростях мирту. Відтак вони попливли назад, до рідного берега, випустили повітря з човна і понесли його додому. Як Пенелопа й обіцяла, дядечко Генрі не заперечував проти їхнього наміру влаштувати кемпінг на пляжі.

— Зараз саме місяць уповні, — розповідала Пенелопа, — й ми зможемо провести кілька ночей там, на березі, а тобі зовсім нема чого за нас хвилюватися.

— Так, я не хвилюватимуся, — відповів дядечко Генрі. — Я у вашому віці дуже любив такі місячні ночі на пляжі. Чудові були часи! Бажаю вам гарно розважитись.

Усі троє дітей пішли до спальні хлопчиків готувати і пакувати спорядження. Саймон змайстрував три списи — тісно примотав загострені кухонні ножі до бамбукових палиць. А Пітер зробив катапульту з рогатої маслинової гілки та міцної гумки, яку йому дала Пенелопа. А ще вони взяли з собою три ліхтарики, компас і скриньку з речами першої необхідності, де зберігалися всілякі пластирі, бинти, вата і три великі коробки сірників. Папуга запевнив, що коли вони дістануться до Кришталевих Печер, оселі Г. Г., їжі буде вдосталь. Тому діти прихопили харчів стільки, щоб вистачило на одну добу, й тих, яких не треба готувати: родзинок, горіхів і шоколаду. А тоді посідали на ліжка в очікуванні півночі.

І щойно пробило північ, вони покрадьки вибралися з дому та попрямували вниз місячною стежкою, несучи з собою і зброю, і спорядження, і найважливішу річ — човен. Підійшовши до миртових кущів, де залишився Папуга, вони помітили дивне світіння, ніби від туристського багаття, а коли підкралися ближче, то побачили, що Папуга запалив дві свічки у канделябрах на клавесині і награє якусь тиху, ніжну мелодію, а Дульчібелла ледь чутно йому підспівує. Це була така зворушлива і мила сцена: відблиски свічок на ґратах золотої клітки, клавесин із палісандрового дерева, увесь цей мініатюрний інтер’єр, приємна музика та солодкий, ніжний голосок Дульчібелли — аж дітям стало шкода турбувати Папугу, хоча вони й розуміли, що це їхній обов’язок.