Першому гравцеві приготуватися

Я дивився на обгортку і розмірковував над цим, доки запекли очі. Тоді вийшов з ОАЗи і пішов спати.

Через кілька годин, о 6:12 ранку за часом ОАЗи, я підхопився через гучне сповіщення, яке повідомляло про зміну на турнірній таблиці.

Переповнений почуттям страху, я увійшов у систему і відкрив Табло, не знаючи, чого й очікувати. Може, Арт3міда нарешті пройшла Другі ворота? Або, можливо, цю честь отримали Ейч або Шото.

Але їх результати залишалися незмінними. На мій жах, я побачив, що рахунок Сорренто збільшився на 200 000 очок. І біля його імені висіли дві іконки дверей.

Сорренто став першим, хто знайшов і пройшов Другі ворота. У результаті чого його аватар стояв тепер на першому місці, на вершині Табло.

Я сидів заціпенілий та дивився на номер Сорренто, мовчки зважуючи наслідки того, що тільки-но відбулося.

Після проходження воріт Сорренто певна річ, отримав підказку про місцезнаходження Кришталевого ключа. Ключа, який відкриє треті та останні ворота. Тепер «шістки» були єдиними, хто володів цією підказкою. А це означало, що вони ближче до знаходження великоднього яйця Галлідея, ніж хто-небудь інший.

Мені раптом стало погано, почались проблеми з диханням. Я зрозумів, що це може бути напад паніки. Справжній нервовий зрив. Жахливий психічний розлад. Називайте, як забажаєте. Я трохи збожеволів.

Я намагався додзвонитися до Ейча, але він не піднімав трубки. Або він все ще злився на мене, або в нього були інші, нагальні справи. Я хотів зателефонувати Шото, але потім згадав, що аватара його брата тільки що вбили. Думаю, він був не в настрої.

Я роздумував над тим, щоб полетіти на Бенетар та змусити Арт3міду поговорити зі мною, але потім прийшов до тями. Вона володіла Нефритовим ключем вже кілька днів і досі не пройшла Другі ворота. Думка про те, що «шістки» зробили це менш ніж за двадцять чотири години, мабуть, розлютила її. Або ввела в ступор. Вона, напевно, не в гуморі зараз говорити з будь-ким, а надто зі мною.

Я все одно спробував їй зателефонувати. Як завжди, вона не відповіла.

Мені настільки відчайдушно потрібно було почути знайомий голос, що я вирішив поговорити з Максом. У моєму нинішньому стані навіть його згенерований комп’ютером голос був утішним. Звичайно, скоро у Макса закінчились запрограмовані відповіді, а коли він почав повторюватись, ілюзія розмови з іншою людиною була зруйнована, і я відчув себе ще самотнішим. Ви знаєте, що зруйнували своє життя, коли весь ваш світ перетворюється на лайно, а єдиний, з ким ви можете поговорити — ваш віртуальний асистент.