Аналітична історія України
- Автор: Боргардт Олександр
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
Всього таких слів налічується десь дві сотні. Хто та у кого їх “займав” – витрачати час не будемо: “слов’янські слова у мадярській мові“? – хтось з такого приводу може й радісно застрибати. Але ми – люди досвідчені: хай нам спочатку науково доведуть: що то є “слов’янські”… А до цього й те – хто є старший? – слов’яни чи слова?
Підкреслимо тут одну цікаву рису – близкість фонетики навіть у тих словах, що є для обох мов іноземними. Перелічимо дещо з них у мадярському написанні: bank, cigany, cukor, lampa, posta, proba, program, sakal, sanc, szatira, urna.
Перейдемо до турецького словника, наведемо дещо знайоме (настанова для читання: з – ч, i – и, s – ш):
aigir – огір, ambar – амбар, araba – гарба, ata – батько, ayva – айва, bahзa – сад, город, balk – риба, banyo – баня, baraka – барак, baslk – шолом, башлик, bavul – бавул, basmak – ступати, boga – бик, бугай, bostan – город, баштан, cьce – малий (цуцик), cakal – шакал, зapa – сапа, зnar – чинар, зoban – пастур, чабан, dede – дід, da – та, так, damga – тамга, dьman – дим, туман, duzine – дюжина, dьdьk – дудка, fasulye – квасоля, gerdanlk – намисто, гердан, gцзebe (koзeve) – кочовик, halva – халва, kabak – кабак, kahve – кава, kams – камиш, караn – капкан, картак – схопити (хапнути), karga (карга), kasap – різник, убивця, кат, kazan – казан, kazine – казна, kefal – кефаль, kerpiз – цегла, кирпич; krmz – кармазин, leylek – лелека, meydan – майдан, pazar – базар, saksagan -сорока, tas – таз, terazi -терези, tьtьn – тютюн, sal – шаль і т. д.
Слова все старі та знайомі, але тут звернімо увагу всього на три. Очевидним є тепер походження слова “кацап” (турецьке kasap), що здавна є українським позначенням, зарезервованим виключно для “старшєго брата”, яке згодом дещо потіснилося набагато менш змістовним – “москаль”. В турецькому відповіднику представлена повністю вся його багата семантика; яку, скажемо так, – сповна виправдала історія.
Слово leylek, схоже, займане з української, бо, згідно леґендам, лелеки були у нас із давніх давен, коли турків у сусідстві ще не було. Слово saksagan – сорока, пояснює нам справжнє походження такого прізвища як Саксаганський, хоч і немає певності, що таке прізвище не вигадане.
Та, наприкінці нашого короткого аналізу зазначимо, що й це ще не є все. Бо наша українська мова, що цілком слушно вважається індоєвропейською, носить в собі й досі відчутній фінській слід, показуючи тим, що колись ці люди далекої півночі жили набагато південніше, та не могли не спілкуватися з нашими предками. Чи то кимерійськими, чи то – більш ранніми.
У сучасному естонському словникові таких слів можна нарахувати до сотні (!), але наведемо лише кілька:
asula – оселя, kuut – кут, закуток, leib – хліб, lin – льон, lok – лок, looma – ламати, nдdal – неділя, ribi – ребро, rida – ряд, sinine – синій.
До цього додаються не менш цікаві співпадіння з сучасним фінським словником (їх теж до сотні: у – ю):
aurata – орати, hiili – вугілля, hypatдд – гупати, ikkuna – вікно, jah – як, kaapata -хапати, lap – лапа, lava – лава, lavitsa – лавиця, list – лист, lддkari – лікар, lддke – лік, mаrа – мара, palaa – палати, pasmo – пасмо, pohat – багатий, pytдд – питати, pastдд -пустити, rauda – руда, rцhotдд – реготати, samet – замет, taato – тато, vartio – варта, viitaila – махати рукою (вітати).