Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
За нею хвостиком пленталася мала Ронвен, вбрана в ошатну оксамитову сукню, найкращу з тих кількох, що їх Фіннела придбала для неї ще в Тилахморі. Дівчинка вже трохи звикла до довгих пишних спідниць, що знай плутались у неї в ногах, і більше не спотикалася на кожнім кроці, та все одно була дуже незграбна і при ході мусила цілком зосереджуватися на тому, щоб не впасти. Бренан і досі не міг збагнути, чого ж домагається Фіннела, коли змушує Ронвен носити одіж знатної дівиці, навчає її відповідним манерам — і, водночас, попихає нею, як простою служницею. Що ж до самої дівчинки, то Шайна й далі дотримувалася думки, що їй нема чого робити на Тір Мінегані, Ґвен і Мораґ було байдуже, а Етне потроху почала схилятися до того, що Ронвен заслуговує на увагу. Ейрін від самого початку була переконана в цьому — і, як не дивно, саме до її арґументів, а не до Шайниних, дослухались інші відьми, що протягом останнього тижня долучилися до їхнього товариства. Одна з них, сорокадворічна Івін вер Шінед, що дуже цікавилася пророцтвами, чимало часу приділила Ронвен, випитувала в неї найменші подробиці і зрештою висловила впевненість, що дівчинка справді мала пророче видіння. Ще й процитувала уривок з листа від Айліш вер Нів, у якому та стверджувала, що за наявних обставин випадковий збіг був би ще неймовірніший, ніж здійснення пророцтва за участі самої провидиці. Це викликало в Шайни напад гніву — і не через те, що з нею не погоджувались, а через посилання на авторитет сестри Айліш…
Підійшовши, Фіннела обдарувала Бренана з Ґвен чарівливою усмішкою і сказала:
— Вітаю із заручинами. То коли ж весілля?
Ґвен скрушно зітхнула:
— Вже сьома…
— Ми з цим не поспішаємо, — відповів Бренан. — Як складеться, так і буде. Майбутнє покаже.
— Зрозуміло, — кивнула Фіннела. — Добре хоч те, що ти нарешті…
На щастя, Бренан вчасно збагнув, щó вона хотіла сказати, і квапливо урвав її:
— Це було наше спільне рішення. Ми подумали, все зважили… ну, й вирішили, що далі не варто приховувати наші наміри.
— Бо вони й так були очевидні, — додала Ґвен.
Наступні кілька хвилин Бренан намагався тримати в руках усі нитки розмови, щоб не дозволити Фіннелі знову зісковзнути на цю дражливу тему. Потім до них підійшли Шайна, Етне та ще троє відьом, які явно виказували бажання поговорити з однією лише Ґвен. Бренан тільки зрадів цьому й негайно запропонував Фіннелі своє товариство.
— Це дуже мило з твого боку, — охоче погодилася вона. — Я саме збиралася подихати свіжим повітрям. — І звернулась до Ронвен, що скромно стояла осторонь: — Золотко, на сьогодні з тебе досить. Можеш піти нагору й відпочити. Тільки не думай засинати, мені ти ще потрібна.
Здавалося, Ронвен тільки й чекала цих слів. Вона полегшено зітхнула і, невміло притримуючи спідниці, подалася до сходів. А Фіннела схопила Бренана під руку й потягла через залу та їдальню до дверей, що вели на просторе заднє подвір’я — яке, на відміну від переднього, де розгулювали гості й вешталися слуги, було безлюдним. Чи то пак, майже безлюдним — по інший його бік, біля самого ставка, виднілась у сутінках тендітна дівоча постать.
— Це Ейрін, — повідомив Бренан, на секунду викликавши маґічний зір і побачивши сяйво, яке випромінювала її Іскра.
— От і добре! — сказала Фіннела. — Ходімо до неї, розкажемо про вас із Ґвен. Мабуть, вона ще нічого не чула.
— Гаразд, тільки зажди хвильку, — промовив Бренан, не рушивши з місця. — Спершу я маю до тебе одне прохання.
— Яке?
— Ти мало не проговорилася про… ну, про те, що я казав, коли Ґвен була поранена. А ти ж обіцяла Шайні мовчати.
— Так, обіцяла. Але тепер це не має значення, бо ви заручилися… Ох! — Фіннелині очі зблиснули в присмерку: це вона так рвучко скинула голову, що в її очах на коротку мить промайнуло відображення освітленого вікна. — То ти не сказав їй нічогісінько? Не сказав тих чудових, тих чарівних слів? Ви просто вирішили побратись, і квит?
Бренан ніяково відвів погляд і спрямував його на Ейрін, що так і стояла непорушно біля ставка.
— Ну… власне… не сказав. Ми просто домовилися, що одружимось.
Фіннела розчаровано зітхнула.
— Це так прозаїчно… І неправильно. Геть неправильно. Ти ж мусив стати перед нею навколішки, освідчитись у коханні, попросити її руки… Отак це робиться, бовдуре лахлінський! — Вона аж розсердилася. — Саме цього чекала від тебе Ґвен. А ти… просто домовився з нею! Ти навіть не уявляєш, як образив її! Бідолашна, мабуть, була у відчаї… Це треба негайно виправити!