Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Магістр Зонколан правильно сказав, що інформація, яку тут буде озвучено, не для всіх, але дуже важлива для магічного Ордену, тому вас запросили, — почав розповідати Нік. Він не знав, чи можна довіряти всім, хто сидів у кімнаті, тому обережно підбирав слова й вибирав інформацію, яку безпечно було б розкривати. — Ще сто днів тому я не знав, що володію магічним даром. Так вийшло, що мене знайшла маг на ім’я Ліна. Тут усі її знають як Ліну Срібну Драконицю.

— Це брехня! Всі знають, що Магістр Ліна померла багато років тому! — схопився зі свого місця все той же невгамовний маг, якого Зонколан назвав Магістром Вута Еста.

Нік навіть відчув, як хтось намагався прочитати його думки. Він подумки посміхнувся, знаючи, яке розчарування чекає цього мага. Кімнатою пройшовся легкий потік шепоту. Маги тихо перемовлялися один з одним.

— Ліна припускала, що саме так і думають маги Ордену, тому написала вам листа, — спокійно продовжив Нік, не звертаючи увагу на недовірливого мага.

Він дістав з кишені лист та передав його професору Атавхаї. Той встав, підійшов до Магістра Нуфо і в свою чергу передав листа йому. Нік помітив, що частина магів, поряд з якими проходив демон, лякливо групувалися і намагалися відхилитися від нього, як від прокаженого. Глава Ордену розкрив лист, уважно подивився на текст і підпис та передав його директору школи Магістрові Хегану. Той у свою чергу оглянув підпис і повернув лист Нуфо.

— Я засвідчую, що це почерк та підпис Ліни Срібної Дракониці, — сказав директор і оглянув присутніх. — Це дуже хороша новина, що Ліна жива. Але чому ж вона не прибула в Школу разом з вами, Ніку?

— Вона не хоче повертатися до активного магічного життя і бажає залишатися там, де вона зараз живе у мирі та спокої, — відповів Нік. Правда, химерність фрази дратувала його самого, але так говорила йому сама Ліна. — Прошу прочитати лист, який вона вам адресувала.

— Одну хвилинку, Магістре Нуфо! — сказав директор Школи, не даючи тому почати читати листа. — Магістре Зонколане, ви можете сказати нам, де знаходиться Ліна. Мені б дуже хотілося її провідати.

— На жаль, я цього не знаю, — спокійно відповів Зонколан, нітрохи не зніяковівши від власної брехні. — Це знає тільки Нік. Але, очевидно, на прохання Ліни, він навіть мені цього не сказав.

— Ага, точно. І мені не сказав. Хоча я йому погрожував ноги вкоротити! — раптом вліз у розмову професор Атавхаї. — Ви ж знаєте, якими друзями ми були з Ліною!

— Ніку, скажіть, а чи знаєте ви, а також чи можете нам сказати, де знаходиться Магістр Ліна? — не припиняв спроби Магістр Хеган.

— Ні, я так само не знаю, де живе Ліна, — відповів Нік, гніваючись на Зонколана, який нахабно перевів стрілки на нього.

— Шкода, дуже шкода, — промовив незадоволено Хеган. — Але ми повинні поважати бажання Ліни. Магістре Нуфо, будь ласка, вибачте мене за те, що перервав вас. Прочитайте нам листа Ліни.