Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Про мітіленське походження ойкіста Гермонасси вже згадувалося. Незначний еолійський вплив простежується в гермонасській антропонімії. Стосовно Фанагорії Арріан і Псевдо-Скімн вказували на якогось «Фанагора, теосця, що втік від насильства персів. Це відбулося одразу після 547 р. до н. е., коли жителі Теоса, розгромленого Гарпагом [Herod., I, 68], заснували Абдери, а менша частина їх, напевно, відправилася на Боспор. Не виключено, що так звані малі міста Боспору були засновані в процесі субколонізацїї, як і на західних територіях Середземномор'я, проте це питання лишається недослідженим.

Порівняно з усіма іншими регіонами мілетсько-іонійської колонізації на Боспорі зосередилася найбільша кількість переселенців. На невеликій території було засновано чимало самостійних полісів, серед яких лише Пантикапей, Німфей, Феодосія, Фанагорія, Гермонасса стали значними містами, відіграючи важливу роль в історії Боспору вже у пізньоархаїчний час.

Значне поповнення населення Боспору відбулося на межі VI—V ст. до н. е. й, імовірно, в першій чверті V ст. до н. е., коли Іонію підкорили перси. Багато іонійців, і передусім родичі й знайомі колоністів, переселилися сюди, поповнивши міста й заснувавши нові поселення[511].

Синхронно освоювалася сільська округа навколо новостворюваних міст[512]. Такий інтенсивний розвиток колоній був можливий, звичайно, тому, що прибережні землі, як і в Нижньому Побужжі, не були заселені стабільним місцевим населенням.

Окремі міста на Боспорі розташовувалися одне від одного на відстані 5—10 км. Вважається, що таке надзвичайне скупчення колоній зумовлювалося тим, що тут на невеликих територіях виявилися ніби спресованими найціниміші греками якості місцевості: родюча земля, доступні родовища корисних копалин, зручний зв'язок з морем, можливість досить безпечних контактів з оточуючими племенами[513]. Такі ж приблизно умови життя або навіть кращі були, зокрема, і в Нижньому Побужжі. Тому здається, що перелічені причини мали загальне значення для всіх північнопричорноморських колоній. Боспор Кіммерійський до того ж мав тепліший клімат, набагато зручніші, створені природою гавані, гористу місцевість, що більше нагадувала рідну землю, захищену Меотидою частину суші з боку безкрайніх степів, близькість до південних мілетських колоній і метрополій. Нарешті, можливо, в цьому масовому переселенні якусь роль зіграли легенди про золото аримаспів, які дещо пізніше стали своєрідним символом культури Боспору і його зв'язків із скіфами.

Проте саме в Нижньому Побужжі були засновані найбільш промілетські колонії. Можливо, що колоністи цього регіону справді регулювали подальше розселення, приймаючи до своїх общин переважно вихідців з Мілетської області, тоді як на Боспорі населення було з різних місць Іонії.