Оповідання. Повість. Романи
- Автор: Подмогильный Валерьян Петрович
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Оповідання. Повість. Романи». Краткое содержание книги:
Батько торкнувся рукою його голови:
— Мій хлопчику!
Вікна розчинено, каганець над столом миготів під подихами ночі. Біля столу господар, Володимир Петрович, і гості його: пан Казимир, поштовий урядовець з лисиною й білим комірцем, залізничний контролер Іван Данилович з поважними рухами та жвавий, хоч і сивий, домовласник Гриць Панасович у сурдуті й полатаних штанях. Пав-лусь сидів біля господині, гортав їй ноти. Пані Оксана грала. М’які, тихі звуки злітали з-під її пучок, розцвітали в повітрі і в’яли.
Малий Дмитрик сидів у темному кутку на канапі. Надворі поночі, і Сірко вже спить. У папиній кімнаті є багато книжок з малюнками — там теж темно. Каганець блимає, і хочеться плакати.
Біля столу розпочинається гра. її звуть «Трік-трак», чи інакше: «Тихше їдеш, далі будеш»,«Еііе тії ѵіе1е», «Резііпа Іепіе»40. Гуляють на пари — Володимир Петрович з паном Казимиром, а залізничий контролер з Грицем Панасовичем. Починає той, хто викине шістку. Перший викинув пан Казимир. Він урочисто промовив:
— В§(І2Іету па5і§роѵас!41
Така була умова, щоб кожний розмовляв рідною мовою.
Пан Казимир викинув ще й другу шістку; він важливо звернувся до Володимира Петровича:
— Рап підсіу піе Ь^сіге гаїо^аі, ге іезі ѵ зроісіе г роїа-кіет...42
— Добре ж вам, як вас Франція підтримує, — зауважив Іван Данилович, — а спробували б ви так, як ми, — без нікого!
— Ой, їх Франція підтримує, та ще й як! — швиденько озвався Гриць Панасович.
Бойовисько розгорталося. Володимир Петрович посував фігурки, а часом гмукав, коли йому треба було бути вдоволеним чи навпаки. Пан Казимир завзято, але стримано гукав:
— Вмісту пазі§роѵас!
Іван Данилович повагом собі провадив:
— Ну й що з того? Ваша зверху? Так ми почекаємо... Нам не звикати, ми спокійненько. Я, як був за мирового суддю, так не думав, що паротяги доведеться з-під споду чистити. А було! Залізеш під паротяг, сопеш там, а іцг прийде який чорт і кричить: «Ану, ти там, повертайся, перво. . .»
— Іван Данилович,— озвалася пані Оксана,— які пирази!
— Та ви далі слухайте. А потім я вже коло паротяга стояв, а хтось чистив. Моя черга була кричати. І підлоги на шпиталях мив... «Нетрудовой елемент...» Мив. А воно потихеньку-помаленьку — та й не те! Хто вміє чекати...
— Ой, обридло вже чекати! — гукнув Гриць Панасович. — Чекаєш, як той дурень!
— 2ареѵпіат рапа, — твердо мовив пан Казимир, —іе Ііигора пі£сіу піе ро2ѵо1і...43
Іван Данилович збив фігурку й вдоволено засміявся:
— Та що там ваша Європа!
— О, Еигора! 44
Пані Оксана взяла повний акорд і заспівала. її голос був чистий і дзвінкий. Він гостро знімався догори й звідти падав оксамитовим зерном у сині вікна.
Усі слухали. Дивно було, що, сама маленька, пані Оксана має такий пружний голос. Дивно було, що в її маленьких грудях таїться така жага.
Пан Казимир ввічливо шепотів:
— Ріекпа ріезп... Ыасігхѵусгаіпе ѵукопапіе... 45
Володимир Петрович зблід — він боявся дружининого
співу. То був виклик йому. Пристрасна пісня мертвила його, як жалібний марш.
Коли пані Оксана кінчила співати, їй поплескали. Дмитрик підвівся з темної канапи й приступив до батька.
— Папо,— спитав він,— чого той звір великий, слон, не живе в нас?
Володимир Петрович хмуро відповів:
— Холодно в нас-
ГІані Оксана витягнула вгору руки й сказала:
— Час уже ужинать... как ви, панове?
Всі ввічливо примовчали. Пані Оксана проспівала:
— «Найкраща птиця — ковбаса»... Тільки, панове, етой птіци — немає. Єсть сало.
Вона вийшла. Павлусь підвівся з стільця, що коло пія-ііо, і ходив по кімнаті великими кроками. Йому пощастило, гут, на очах у всіх, двічі поцілувати пані Оксану в шию.
Грати кінчали. Іван Данилович бережно складав «Трік-трак» у скриньку, Це завсіди Іван Данилович робив. Він перший догадався вжити «Трік-трак» як цікаву гру для дорослих.
— Ех, жити тошно, — зітхнув Гриць Панасович. — Ідіть у повстанні, Павлусю...
— Я вже навоювався, — загадково відповів Павлусь.
40
«Спіши повільно» (нім.), «Спіши повільно» (лат.). — Ред.
41
Будемо йти! (польськ.) — Ред.
42
Пан ніколи не пошкодує, що він у спілці з поляком (польськ.), — Ред*
43
Запевняю пана, що Європа ніколи не дозволить (польськ.). —
Ред.
44
О, Європа! (польськ.) — Ред.
45
Чудова пісня... Надзвичайне виконання... (польськ.) — Ред.