Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Айрін Кейсі: Пам’ятаю, я казала йому, що мені дуже-дуже шкода, що я на нього напісяла. На нас обох напісяла. Але було так боляче, а від холодного повітря боліло ще більше. У той час, виходячи надвір, я натягала, певно, пар десять трусиків. Щоб намостити собі хоч трохи попи, доки не округлюся по-справжньому.
Я не хотіла, але коли він розстібнув на мені зіпер і засунув свого холодного пальця під усі ці труси, я обмочилася. Гаряче повзе по моїх джинсах і білизні. Гаряче підіймається, просочуючи нитки мого светра. Поза цим я холодна, мов лід.
У багнюці, в моєму різдвяному светрику, з цим чоловіком, що видушує з мене повітря, називаючи «матір’ю майбутнього», я навіть уявити не можу, що б могло стати ще гірше.
Я пам’ятаю, як він крутить долонею в мене перед лицем — його пальці вологі й огорнуті парою на холоді, — як я кажу: «Мені так шкода».
Я сказала: «Ми вже в безпеці».
Відчуваючи його вологі пальці всередині, я продовжувала звертатися до нього: «Містере». Продовжувала казати: «Ці собаки вже давно пішли».
Недді Нельсон: Хіба «історики» не називають це «Забуттям», місцем без місця, де час зупинився? Місцем поза часом.
Айрін Кейсі: Цей чоловік підніс одне коліно до моїх грудей, ніби хотів стати ним на мене, а тоді опустив його вниз, вставляючи носок свого черевика в матню моїх джинсів. Коли він відіпхнув мої джинси ногою до щиколоток, до шкарпеток, мені згадалося, скільки народу понаїхало до нас додому на різдвяний обід. Забагато народу, щоби мама взагалі похопилася.
Ехо Лоуренс: Великоднє яйце, яке Рент мені дав, — він на ньому написав білим воском, так що коли б я вмочила його в барву, то могла б прочитати таємне послання.
Айрін Кейсі: Куди гірше, ніж коли Безін Карлайл проти правил занадто сильно ударяє тебе м’ячем, граючи у «вишибайли» на уроці фізри. Гірше, ніж кольки. Це стукання, штовхання, човгання всередині — це так боляче. Воно шкребеться, наче пісок, через брудну воду, кригу, яка розтанула піді мною. Ця тоненька латочка криги перетворилася на багно, що хлюпає під моїм тілом.
Мені уявлялася тканина, приклеєна в одному місці, яку все проштрикує та проштрикує велика, повільна швацька машина.
Мої руки були туго закутані, мов у немовляти чи в мумії, у щойно народженого чи в мертвецьки безпорадного, чоловік рухався на мені дедалі швидше, поки не зупинився, а кожен його м’яз і суглоб не затверднув, наче камінь, наче крига.
Потім він розм’як, розслабився, але не відпустив. Його пальці все ще чіплялися за мене.
Його серце сповільнилося, і він сказав: «Це ще не сталося, поки ні». «Щоб було напевно, — сказав цей чоловік, — треба зробити це ще раз».
Ехо Лоуренс: Замість барвника я кинула яйце в чашку з кавою. Після того як я випила каву, яйце на дні картонного кухлика відкрило мені такі Рентові слова: «Через три дні я повернуся з мертвих». Ніби якась Великодня цитата.
Айрін Кейсі: Чекаючи, чоловік понюхав свою руку й сказав: «Ти пахнеш так само, як твоя мама, і бабуся, й прабабуся в твоєму віці…»
Жодного поруху. Жодного гавкоту.
«Народи цю дитину, — прошепотів він (його рот на моїх очах, його губи, притиснені до моїх щільно замружених повік), — і ти станеш найвідомішою матір’ю всіх часів…»
Там, унизу, він уже знову рухався, втискаючи мене в кригу, втискаючи мене крізь кригу в річку, й казав: «Якщо ти не народиш цю дитину, я прийду знов і зроблю тобі ще одну…»
Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Якщо хочете знати, таємне послання, написане на моєму яйці, повідомляло: «Пішов нахуй».
Айрін Кейсі: «Так, — сказав він, його підборіддя дерло мені збоку шию бородою. — Так. Тааак. О, так». Він сказав: «Будь ласка».
Його стегна штурхнули мої так сильно, що одна, дві, три тріщинки побігли блискавками по кризі піді мною. Вода лизнула кригу, вихопишись із-під низу. Білі тріщини, що зигзагом біжать до берега.
Шот Даньюн: Не знаю чому, але на моєму яйці було написано: «Ґрін Тейлор Сіммз».
Айрін Кейсі: Піднявшись на ліктях, чоловік подивився вниз і сказав: «У тебе кров».
Він дивився на мою руку, бо всередині мого кулака я так міцно тримала монету, аж золото прорізало мені шкіру. Краї монети вирізали ідеально круглий шрам, глибший угорі та внизу. Чоловік розігнув мої пальці, і під ними золота монета була мов різдвяна на яскраво-червоному тлі моєї крові. Ще через кілька тижнів після Нового року на моїй долоні був пурпуровий синець, датований 1884 роком.