Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Доктор Ерін Ші, д.ф.: Серед прикладів лімінарності в мові можна назвати французький вислів на позначення сутінків чи присмерку: «Між собакою та вовком». Той самий вислів вживають для опису останніх місяців людського життя, коли фізичні й розумові можливості тануть. В англійській мові для позначення сутінків існує вислів «коли всі коти сірі», який демонструє стирання соціальної ієрархії та очевидних ознак статусу.
З есею «Лімінарність і communitas» Віктора Тернера: Виглядає на те, ніби вони пригнічуються та знижуються до загального стану, щоб витворитися наново та набути додаткових сил, завдяки яким можна впоратися з новим положенням в житті.
ІнаҐеберт, м.г.н.: Рент Кейсі та Карл Ваксман є найостаннішим втіленням цієї давньої моделі. Обох чоловіків, «розжалуваних» жахливою публічною смертю, тепер обговорюють як живих, і не просто живих, а безсмертних. За чутками, Карл Ваксман здійснив подорож у часі та вбив своїх батьків до моменту свого зачаття, законсервувавши себе таким чином у нескінченному лімінарному стані. Кейсі — що ж, із Кейсі зовсім інша історія: він врятований всезагальним визнанням та емоційною прив’язаністю, масовою відмовою повірити в те, що він загинув у добре задокументованому дорожному інциденті.
Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Уся ця антропологічна маячня більше ніж занудна. Руйнувальні Ночі — це просто розвага. Просто розважальна гра. Будь ласка, не треба нищити її розумними слівцями.
39 — Вовкулаки V
Аллан Блейн (☼ студентка): Важко це пояснити, але в кожній туалетній кабінці кожної вбиральні школи, до якої ми ходили, було написано: «Амбер Най тече від сказу!»
Тільки насправді все це писала сама Амбер.
Це справді важко пояснити.
Тоні Відлін (ζ руйнувальниця): Старшокласники танцювали, як вони називали це, «в стилі слинька», у смислі, вдаючи частковий параліч ніг, характерний для жертв останньої стадії сказу. Малі шкандибали по танцпідлозі, пускали піну, поклавши «Алказельцер» собі на язик, врізалися одне в одного й гарчали. Кажуть, такі танці — певний спосіб отримати від поліції кулю в лоба.
Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Людей, які хочуть підхопити заразу, ми називаємо «плювальницями». Людей, готових розносити сказ, ми називаємо «крамарями».
Ґрін Тейлор Сіммз (ζ руйнувальник): Як Чарльз Діккенс якось охарактеризував французьку «владу терору»: у часи чуми завжди будуть ті, хто не заспокоїться, поки не заразиться.
Хадсон Бейкер: Амбер і я покривали все своє тіло кремом від засмаги з фактором 200 чи біля того. Нам страх як хотілося, щоб люди шепотілися, думаючи, що ми найттаймери, і щоб комендантський загін спробував нас загребти. Тепер я розумію, що нам просто хотілося, щоб люди боялися нас. Типу ми можемо озвіріти в будь-яку мить і всім в Академії християнського шляху поперегризати горлянки.
Тоні Відлін: Пригадую, було регулярно чути, як якісь дурні малолітки, «нічні туристи», хвалилися своїм «родоводом», тобто первинним джерелом штаму їхнього сказу. Без винятку кожне дітисько стверджувало, що вона чи він заразилися від Рента Кейсі чи Ехо Лоуренс. Кожному хотілося бути особливим — набути особливого статусу серед своїх однолітків, — але так, щоб не занадто. Більшість шмаркачів хочуть бути такими ж особливими, як їхні друзі.
Хадсон Бейкер: Тато й мама Амбер навіть не здогадувалися, що ми щоночі звалюємо з дому. Дивлячись на це тепер, думаю, ми виглядали той… ну, неймовірно непереконливими й тупими в очах справжніх найттай-мерів. Ми носили чорне трико під чорною одежею, яку ми купили в комісійних, і місіс та містер Най навіть не знали, що вона у нас є. Ми стояли на розі й чекали, поки зупиниться машина з руйнувальниками.
Тепер про це все дуже важко розповідати.
Тоні Відлін: Пам’ятаю, як усі казали, що Рент Кейсі — творець Руйнувальних Ночей, і що насправді він не помер. Ті самі малюки будуть доводити вам, що Елвісу, Джиму Моррісону та Джеймсу Діну насправді остогидло бути в центрі загальної уваги й вони сфальшували власну смерть, щоб спокійно писати віршики на півдні Франції. Коли хтось бреше про те, що бачив Рента й цілувався з ним, усі ці брехні стають фундаментом для певної взаємовигідної реальності. Уряд каже, що Рент живий, бо їм потрібен злодій. Дітлашня каже, що він живий, бо їм потрібен герой.