Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: В цілому протиставити поняття «лімінарний» та «ліміноїдний» можна таким чином. Термін «лімінарний» стосується ритуалу, який знаменує перехід з однієї фази життя в іншу: хрещення, випускний, медовий місяць. На відміну від цього типова «ліміноїдна» подія, як-то рок-концерт, рейв, вечірка поліамористів із груповим сексом, відбувається поза загальним руслом, але не позначає ніяких життєвих змін. Визначальною характеристикою ліміноїдного простору є те, що всі його учасники діють як рівні. Соціальні чи кастові ранги скасовані, й усі присутні переживають рівноцінну взаємну прив’язаність одне до одного. Тернер для визначення цієї спонтанної солідарності та любові вжив латинське слово «communitas».
Доктор Ерін Ші, д.ф.: Менш масштабними зразками ліміноїдних просторів можуть бути релігійні паломництва, подорожі автостопом, бійцівські клуби та перегони Руйнувальних Ночей.
Іна Ґеберт, м.г.н.: Серед лімінарних просторів найпоширенішими є ритуали, під час яких члени спільноти обмінюються статусом. Король стає прислужником. Прислужник — королем. Римо-католицький Папа прихиляє коліна, щоб омити ноги бідним. Добре вдягнений, поважний священник-п’ятдесятник падає на підлогу, звиваючись із безглуздим белькотінням. На борту атомних підводних човнів, що знаходяться під водою протягом тримісячної вахти, офіцери й рядові члени екіпажу міняються ролями в періодичних ритуалах на кшталт «Хефе-Кафе»: офіційного обіду на честь середини місії, за яким командування мусить прислужувати за столом та коритися своїм підлеглим. У кожному такому випадку короткочасне розжалування уможливлює довге перебування при владі.
Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: У найгіршому випадку лімінарна чи ліміноїдна подія просто вивільняє накопичену тривожність, таким чином захищаючи всю цивілізацію. У найкращому випадку лімінарні чи ліміноїдні простори стають соціальними лабораторіями, в межах яких учасники можуть експериментувати та розвивати нові форми самовираження та соціальні структури.
Іна Ґеберт, м.г.н.: Живі завжди відчувають себе вищими за мертвих. Вважається, що смерть є остаточним розжалуванням — так само як і чудовою можливістю для спільноти безкарно ословити свої справжні почування на адресу певної особистості. На підтвердження можна навести сцену поховання з «Тома Сойера», в якій спільнота вважає заглавного героя потопельником і влаштовує похорон, аби прилюдно його оплакати. Попри їхнє звичайне презирство до «померлого», члени спільноти виявляють свою пригнічувану любов. Коли Том Сойєр з’являється, нібито повставши з мертвих, спільнота святкує цю подію.
Доктор Ерін Ші, д.ф.: Цілком можливо, що місцевій владі відомо про існування Руйнувальних Ночей і вона свідомо дозволяє їм тривати. Цей ритуал може забезпечити катартичне вивільнення антисоціальних та антиавторитарних відрухів, як виснажуючи носіїв таких настроїв, так і калічачи їх чи то прибираючи взагалі за рахунок смерті. Незалежно від результату, Руйнувальні Ночі функціонують як маловитратна та ефективна соціальна програма для збереження існуючого соціального ладу.
Доктор Кристофер Бінґ, д.ф.: Типовий лімінарний обряд проходить у трьох стадіях — прелімінарній, лімінарній та постлімінарній. У випадку з Руйнувальними Ночами ці три стадії виявляють себе як: прикрашання та демонстрація машин; безпосереднє вистежування та зіткнення; гра на публіку після аварії, в якій учасники сваряться й поводяться імпульсивно, тобто, як це часто називають, «видоюють аварію».
Доктор Ерін Ші, д.ф.: У Руйнувальних Ночах неодмінно присутня тенденція розвінчувати традиційні лімінарні символи. Жінка, вдягнена у весільну сукню, не є справжньою нареченою. Вищезгадана «жінка» взагалі насправді може бути чоловіком. Прив’язані до даху автівки меблі не позначають господарів, що переїжджають у нове житло. Знак «Учень з кермом» не покликаний захистити водія-новачка.
Іна Ґеберт, м.г.н.: Як ритуальне воскресіння Тома Сойера відсилає нас до Христа — лімінарного молодого чоловіка, що помирає та відроджується безсмертним, — так і сучасна культура продовжує витворювати божеств за цією ж моделлю. В останні десятиріччя такі знаменитості, як Елвіс Преслі, Джим Моррісон, Джон Белуші, були зіпсовані славою, померли передчасно та стали об’єктами чуток про те, що вони й досі живі. Таке воскресіння може просто сигналізувати про небажання соціуму визнавати їхню смерть, але воно супроводжується всезагальним виливом скорботи й визнання, який допомагає міфотворенню довкола віднині безсмертної особи.