Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
Тіна Щосьтам: За кілька тижнів копи знову телефонують щодо Вакса. Схоже, що знов загинув якийсь дітлах у краденій машині, цього разу в «БМВ-325І». І виходить, що свідок готовий присягнути, що через секунду після того, як тачка злетіла з даху восьмиповерхової парковки, зарившись носом у бетонний тротуар та вбивши хлопака на передньому сидінні, — що після цієї катастрофи Карл Ваксман вишкрябався крізь розбите вітрове скло й пішов собі геть.
І знову я сказала копам, що не чула від нього ані словечка.
Недді Нельсон: Хіба можна чекати від «істориків» хоч якогось співчуття до страждань інших? Ви ридаєте, коли в’януть квіти? Коли скисає коробка молока? Чи не думаєте ви, що після того, як вони бачили смерті стількох людей, їхнє співчуття, чи емпатія, чи як там це назвати трохи зносилося?
Тіна Щосьтам: Коли копи подзвонили іншого разу, вони заявили, що зіставили відбитки пальців на кермі «БМВ» з відбитками у Вакса в квартирі. Вони спитали, чи я його не покриваю.
Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Одним із поширених догматів, спільним для доволі відмінних релігійних вірувань, є правило, яке стверджує, що людина може досягти істинної сили тільки «убивши свого батька». Одне з можливих трактувань цього правила — не вбачати в ньому метафори. Основна проблема полягає в перенесенні себе в час, що передує вашому народженню.
За нею, ясна річ, слідує фізично простіше, але емоційно непросте завдання убити одного зі своїх батьків.
Тіна Щосьтам: Намагаючися знайти Вакса, я пошукала в телефонному довіднику його маму, Глорію Ваксман, але вона там не значилася. Її дівоче прізвище було Ельрік, тож я зателефонувала кільком Ельрікам, яких знайшла. На одному кажуть, що номер неправильний. Коли я питаю Глорію Ельрік чи Ваксман на іншому, якась старенька пані кидає слухавку. Ця пані вішає слухавку ще разів десять, тож я їду за адресою, указаною в телефонній книзі. З-за дверей старечий жіночий голос каже мені забиратися, але я і не думаю.
Я продовжую грюкати й стукати, кажучи, що знаю, що Глорія — Вакс десь тут і що я хочу тільки поговорити.
Зрештою я погрожую піти до поліції, і хтось усередині відмикає замок. Якийсь старигань прочиняє двері рівно настільки, що мені видно бісів ланцюжок, на який вони все ще замкнути, і каже мені забиратися геть, а то він сам подзвонить до поліції. Старий каже, що його донька, Глорія Ельрік, померла двадцять із чимось років тому. Нібито вона сиділа у припаркованій машині разом зі своїм бойфрендом, з яким давно зустрічалася, і якимсь маніяк пристрелив їх обох. Якийсь незнайомець, молодий чоловік, без жодного певного мотиву, — якого ніхто й ніколи не бачив, убив Глорію та її хлопця. І дідуля затраскує двері в мене перед носом.
Уже крізь двері я питаю, як звали її бойфренда.
І старий каже: «Ідіть геть!»
Я кричу: «Просто скажіть мені його ім’я!»
І старигань каже: «Ентоні». Крізь двері він горлає: «Тоні Ваксман!» Він волає: «А тепер геть!»
Із польових нотаток Ґріна Тейлора Сіммза: Тим не менше, коли вже хтось здійснив цю мандрівку та виконав своє завдання, то стати безсмертним, жити вічно у світі, де все і всі слабнуть та помирають, тоді як ти накопичуєш знання й багатства і перетворюєшся на наймогутнішого правителя всіх часів — на всі часи, — це, здається, варто таких зусиль.
Недді Нельсон: Невже ви думаєте, що справжній історик не вб’є вас просто заради забави?
Тіна Щосьтам: Коли ми бачилися з Ваксом востаннє, я стояла в одязі дружки та безнадійно намагалася піймати команду з руки, як раптом «Роллс-Ройс Сілвер Клауд» гальмує біля бордюру. Віконце біля переднього пасажирського їде вниз, і всередині, нахилившись до вікна з водійського місця, сидить Вакс, усміхається та каже: «Гей, мала, залазь…»
Я питаю: «Де ти був?»
І Вакс каже: «Я зробив це…»
«Що зробив?» — питаю я його.
Недді Нельсон: Потім, після цього «знищення походження», хіба «історики» не проходять крізь довгий процес, який називається якось ніби «остаточне загасання», коли кожен слід колишніх їх починає зникати?
Тіна Щосьтам: Карл Ваксман каже мені, що в нього більше немає ні минулого, ні майбутнього. Йому не треба ні шматочка їжі, ні секунди сну. Більше ніякої стрижки. Ніяких випорожнень. Ні старіння, ні ран, ні хвороб. Ні смерті. Він поза часом.
І Вакс каже: «Я не маю початку й не маю кінця». Він каже: «І я можу зробити з тебе богиню».