![За східнім обрієм [Спомини про пережите] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/3/0/5/za-shidnim-obriem-spomini-pro-perezhite-download.jpg)
За східнім обрієм [Спомини про пережите]
- Автор: Шумук Данило
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «За східнім обрієм [Спомини про пережите]». Краткое содержание книги:
Перший раз до змія прив'язали 50 гарно надрукованих таких закликів і внизу під пачкою закликів прив'язали довгий ґніт, зроблений з добротної вати, і запалили його. І тоді підняли з тим вантажем змія у повітря. Змій слухняно піднявся і немов бомбовоз, поніс наш мирний вантаж над містом Норильськом. Поки ми розкрутили своїм ручним коловоротом свого 1500-метрового шнурка, то ґніт догорів до тієї нитки, якою були зв'язані заклики. Нитка перегоріла, і в ту мить наші заклики відірвались від змія і, не долітаючи метрів сто до землі, розсипались над містом. Над долею змія і закликів, які призначались для вільних громадян Норильська, вболівали всі каторжники нашого табору. Чотири тисячі каторжан, виснажених голодом, стояли і з великим переживанням стежили за ходом змія. По другу сторону колючої дротяної огорожі стояв весь дивізіон, адміністрація лагеря, стріляючи по нашому змію із всієї своєї зброї значно дружніше, ніж у війну по фашистських літаках. А частина солдатів бігла по ходу змія з метою визбирування наших закликів, щоб вони не потрапили до рук вільного населення Норильська.
Наш перший експеримент вдався чудово. Вся зона кричала «Ура» і плескала у долоні. Адміністрація скаженіла від люті. Органи ЧК від перших днів свого існування і понині найбільше бояться гласности. Отже ж наскільки ми всі раділи тією своєю конструкцією засобів випуску і доставки інформації за межі лагеря, настільки це лютило всю адміністрацію, дивізіон і московську комісію.
Нові змії частенько поверталися на «свою базу» прострелені в трьох, а іноді навіть в п'ятьох місцях. Після повернення із «бойових» завдань, люди з неймовірною любов'ю оглядали їх і гладили руками, немов би це були живі істоти. Після таких «травм», санітари заклеювали їм «рани» і знову підв'язували відповідний вантаж і направляли їх уже по звіданому шляху на місто. І знову стрілянина, і знову переживання, і знову крики «Ура». Всі ввійшли у такий азарт, що забули навіть про голод.
Три дні безперервно ми засипали Норильськ своїми закликами й інформували населення міста про всі свавілля адміністрації і конвойних військ. І нарешті генерал Семенов через гучномовець сказав: «Прекратите баловаться в эту свою «авиацию» и сегодня же получите полную норму питания. А завтра выходите на работу. На втором, четвертом и пятом лагере люди умнее вас, они уже вышли на работу. Если вы хотите, чтоб ваши жалобы правительство разобрало в вашу пользу, то вы немедленно должны прекратить эту свою волынку».
А тоді, як нам на вахті видали продукти на повний пайок, ми перестали запускати в повітря свої змії, а на роботу не вийшли. На другий день декілька робітників на 25-му заводі вилізли на завод і, вивісивши білий флаг, почали нам щось сигналити руками. 3 шостого лагеря битовики, тикаючи прапорцями, почали теж щось сигналити. Читати їх сигнали ми не могли, але їх настирлива сигналізація ясно свідчила про те, що десь щось трапилося дуже великої ваги. І нас пекло бажання знати, що ж це могло трапитися.
На кожний другий день комбаза направляла до нашого лагеря пару коней з підводою з санітарною бочкою під фекалій. Конюх, доставивший ті коні з комбази, ще на вахті у присутності адміністрації голосно сказав:
— Ребята, уже все лагеря перестали бастовать, это ещё одни вы только держитесь.
— Расскажи, расскажи им всё, может быть тебе поверят, — сказав черговий офіцер на вахті до конюха і закрив його в нашому лагері, поки наш організатор справиться із своєю роботою. Каторжники, сповнені злости, завели того конюха до лазні і почали його допитувати по-справжньому.
— Это правда, что бастовать уже все бросили, но я об этом на вахте голосно сказал нарочно, чтобы администрация относилась ко мне с доверием. Вы не огорчайтеся тем, что они перестали бастовать. Я принёс вам очень хорошую новость. Вот она, — сказав конюх, подаючи нам газету «Известия». — Берии уж нету.
Хлопці вхопили ту газету і стрімголов побігли у клюб до штабу комітету. У ту ж мить скликали загальні збори і всім вголос прочитали те коротке повідомлення про зняття з посади й арешт Берії. Це повідомлення окрилило всіх каторжан і додало їм сил, духу, стиxійности.
Зараз же знайшлися спеціялісти, які з кіноапарата зробили радіоприймач. А комітет призначив трьох добре освічених людей черговими біля радіоприймача. Чергові за кожний день давали комітетові письмову інформацію про все те, що діялось у світі. Найважливішою подією за період нашого страйку було повстання у Східній Німеччині, а зокрема 17 червня 1953 року у Берліні. На задушення того повстання виїжджав сам Берія. Берія у Берліні душив повстання, а Хрущов у Москві змовлявся зі своїми друзями, як задушить Берію.