За східнім обрієм [Спомини про пережите]
- Автор: Шумук Данило
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «За східнім обрієм [Спомини про пережите]». Краткое содержание книги:
Оце якраз під ту пору, одного погожого дня до нашого лагера прибув якийсь до того часу нам невідомий чиновник і разом з начальником лагера Тараховим прийшов до лагера, і підійшовши до людей сказав:
— Я заступник генерального прокурора по місцях ув'язнення, прокурор першого клясу Вавілов. Ось мої документи, — вийнявши свій пашпорт, сказав він.
— Ми перевіряти ваших документів не маємо права. Зараз ми покличемо голову комітету, — відповіли прокуророві наші каторжани.
— Добре, йдіть кличте голову комітету, — спокійно, усміхаючись, сказав прокурор.
Але голову комітету, Шамаєва, вже повідомили про прибуття прокурора ті вартові, що пропускали його у лагер через вахту, і Шамаєв, давши відповідні, заздалегідь зроблені вказівки старшим по бараках, ішов назустріч до прокурора.
— От уже іде наш голова комітету, — сказав один з каторжан.
Прокурор повернув голову у бік надходячого Шамаєва і непомітно посміхнувся.
— Здравствуйте, гражданин прокурор, — сказав Шамаєв.
— Здравствуй, председатель забастовочного комитета, — відповів Вавілов. — Я заместитель генерального прокурора, прокурор первого класса, Вавилов. Прилетел сюда к вам самолетом нарочно, чтобы разобраться со всем тем, что у вас случилось, — сказав прокурор Вавілов.
— В первую очередь давайте, гражданин прокурор, пойдём осмотрим лагерь. Побеседуете с людьми, а тогда уж будем разговаривать по существу дела, — сказав Шамаєв.
— Я согласен, — сказав прокурор, і взявши Шамаєва під руку, сказав:
— Пойдём.
Для нас було потішно дивитися, як цей високий, огрядний, по формі одягнений, при всіх своїх реґаліях, вів під руку, немов свого колеґу, нашого малого на зріст, виснаженого і одягненого в лагерний поношений бушлат Шамаєва.
За цей час, згідно відповідних вказівок, всі каторжани вишикувались колонами перед своїми бараками.
Починаючи від першого бараку, Шамаєв з прокурором Вавіловим підходили до кожної колони. Вавілов здоровкався з колоною словом «здравствуйте» і запитував: «Что же это у вас случилось, ребята?» 3 кожної колони з прокурором розмовляло, згідно проробленого пляну, 3–5 чоловік. Все це, що ті люди говорили прокуророві, було зредаґовано так, щоб кожний виступаючий наголосив на якусь всім відому деталь грубого свавілля адміністрації. І так по черзі йому оповіли про всі страхіття каторжанського лагера. Траплялися виступи каторжан і не пляновані. Ось приміром, бувший майор, а пізніше начальник військомату, Ляцький, підійшов до прокурора Вавілова з газетою в руках і, показавши йому знімок у газеті, сказав:
— Ось бачите, у якому добротному костюмі і при галстуку сидів у фашистській тюрмі вождь німецьких комуністів К. Тельман, а ви мене, совітського майора, в що одягли?
— Но вы же не Тельман, — відповів Вавілов.
— Но вы же не фашисты, а поступаете хуже фашистов с патриотами родины, — сказав Ляцький.
Зупинившись біля ізолятора, визначені люди оповіли Вавілову про все те, що відбулося там 4 червня, і показали йому всі дірки, обведені червоною фарбою на лікарні, які свідчили про порушення міжнародного права, в якому трактується за злочин стріляти навіть і по ворожій лікарні.
— Это всё в действительности было так? — повернувшись лицем до начальника лагера Тарахова, запитав Вавілов.
— Я расскажу об этом позже, — окинувши оком присутніх каторжан, сказав Тарахов.
Звідтам прокурор із Шамаєвим підійшли до інвалідського бараку. Це було жахливе видовище. На подвір'ї інвалідського бараку десятками у ряд спереду сиділи інваліди без обох ніг, у другому десяткові сиділи інваліди без рук, у третьому — без однієї руки чи ноги. А там далі мішані: сліпі, глухі, криві і всякі інші.
Всі ті люди, а їх було біля чотирьох сотень, привезені були до Норильська здоровими повноцінними людьми. Подивившись на ту страшну каліч, прокурор сказав:
— Да, зто ужасно. Я приложу все силы, чтобы что-то сделать для этих людей.
— Нам уже сделали эти ваши псы и этого нам уже никто не отделает, — сказав якийсь інвалід з першого десятка, — ног мне никто не возвратит.
Після обходу Вавілов сказав:
— Разрешить все ваши наболевшие вопросы я не в силах. Этим будет заниматься само правительство. Я могу только прислать к вам в лагерь своих двух следователей для расследования зтого инцидента, который случился у вас 4/VI, в результате чего было шесть убитых и восемнадцать раненых.