Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
3. На випадок, коли повірений діє як підприємець, встановлені спеціальні правила про порядок відмови від договору. За таких умов сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити іншу сторону не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Лише при припиненні (без правонаступництва чи з правонаступництвом) юридичної особи, яка є комерційним представником, довірителю надається право відмовитись від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному. Мається на увазі, що відмова від договору доручення може бути заявлена зразу ж після початку роботи ліквідаційної комісії.
4. Оскільки договір доручення часто укладається як змішаний договір, до змісту якого включаються права та обов’язки сторін, що встановлюються іншими інститутами цивільного права, слід мати на увазі, що в таких випадках відмова від договору доручення не припиняє дії зобов’язань, які виникли внаслідок укладення договору доручення (змішаного) та на які поширюється чинність норм інших інститутів цивільного права.
Стаття 1009. Наслідки припинення договору доручення
1. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата — також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до
виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.
2. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
3. Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припиненням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.
1. Стаття 1009 ЦК є однією із небагатьох статей, які визначають наслідки припинення договору і дають сторонам змогу в зв’язку з цим здійснити свої інтереси в межах тих зобов’язань, які виникли на підставі даного договору.
2. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було виконане повністю, зобов’язання доручення припиняється, а повірений не несе більше обов’язку виконувати доручення. Зустрічне зобов’язання довірителя, що включає до себе обов’язки відшкодувати витрати повіреного, пов’язані з виконанням доручення та виплатити плату, якщо вона йому належить, припиняються тільки належним виконанням (ст. 599 ЦК) або на інших підставах, передбачених законом. Але обсяг цих обов’язків довірителя обмежується моментом припинення договору: довіритель не несе обов’язку оплачувати виконання доручення в частині, в якій воно було здійснене після того, як повірений довідався чи міг довідатися про припинення договору доручення. Не несе довіритель і обов’язку відшкодування витрат повіреного, здійснених з метою виконання доручення після зазначеного моменту. Відповідні вимоги до довірителя повірений може пред’явити в межах позовної давності, що обчислюється відповідно до загальних правил.
3. Відповідно до ч. 2 ст. 1009 ЦК відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків. Це — зрозуміло і без спеціального правила, бо підставою відшкодування збитків є порушення зобов’язання (ч. 1 ст. 623 ЦК), а реалізація встановленого законом права на відмову від договору не може бути кваліфікована як порушення зобов’язання. І все ж пряме зазначення в ч. 2 ст. 1009 ЦК на виняток із правила про неприпустимість стягнення з довірителя збитків, завданих повіреному відмовою від договору, дає підстави для висновку про те, що повірений, який діяв як комерційний представник, має право на відшкодування збитків, завданих відмовою довірителя від договору, хоч би довіритель і не порушував порядку відмови від договору, встановленого ч. 3 ст. 1008 ЦК.