Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 1006. Обов’язки повіреного
1. Повірений зобов’язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.
1. Граматичне тлумачення п. 2 ст. 1006 ЦК дає підстави для висновку про те, що слова «якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення» відносяться до обох обов’язків повіреного: 1) негайно повернути довіреність довірителю; 2) надати звіт про виконання доручення та виправдні документи.
2. Що стосується обов’язку повіреного, передбаченого п. З ст. 1006 ЦК, то він має виконуватись у розумний строк після одержання майна чи документів від третьої особи.
3. Обов’язок, передбачений п. 1 ст. 1006 ЦК, має виконуватись відповідно до договору із урахуванням засади розумності.
Стаття 1007. Обов’язки довірителя
1. Довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.
2. Довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором:
1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
2) відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення.
3. Довіритель зобов’язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення.
4. Довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
1. Зазначення в ч. 1 ст. 1007 ЦК на обов’язок довірителя видати повіреному довіреність не виключає дії спеціального правила ч. З ст. 243 ЦК, відповідно до якого повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє.
2. Якщо довіритель не забезпечив повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, наступає прострочення кредитора (ч. 1 ст. 613 ЦК), в зв’язку з чим може бути відстрочене виконання повіреним його зобов’язання перед довірителем.
Стаття 1008. Припинення договору доручення
1. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:
1) відмови довірителя або повіреного від договору;
2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
3) смерті довірителя або повіреного.
2. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.
3. Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.
У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.
1. Стаття 1008 ЦК має заголовок «Припинення договору доручення», що дало змогу включити до неї положення про припинення договору з підстав, які не залежать від волі сторін, а також положення про його припинення шляхом здійснення однією із сторін договору одностороннього правочину, спрямованого на припинення (розірвання) договору. Крім того, договір доручення може бути припинений (розірваний) відповідно до ст. 651, 652 ЦК.
2. Не дивлячись на можливе визначення в договорі доручення його строку (ст. 1001 ЦК), не дивлячись на визнання строку істотною умовою будь-якого господарського договору (ч. З ст. 180 ГК [31]), не дивлячись на можливість встановлення в договорі доручення виключного права повіреного на вчинення юридичних дій від імені довірителя (ч. 2 ст. 1000 ЦК), кожна із сторін договору доручення вправі в будь-який час розірвати договір, в тому числі і господарський, шляхом односторонньої відмови від нього. Відмова від договору може бути здійснена в будь-який час. Відмова будь- якої сторони від цього права, вчинена одностороннє чи включена до договору доручення, є нікчемною.