Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
35. Відповідно до п. 38 — 39 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» здійснюється обов’язкове страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» [157], а також обов’язкове страхування майнових ризиків за договором про участь у фонді фінансування будівництва відповідно до Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Нормативно-правові акти щодо цього виду обов’язкового страхування не приймались.
36. Відповідно до п. 40 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» обов’язковому страхуванню підлягає майно, яке передане в концесію. Обов’язок укладення договору страхування із страховиком несе концесіонер. Страхування здійснюється на користь того учасника концесійного договору, який несе ризик випадкової загибелі або пошкодження об’єкта концесії (цей ризик несе концесіодавець, якщо інше не встановлено концесійним договором) (ст. 22 Закону «Про концесії [110]). Концесіонер при укладенні договору страхування із страховиком повинен виконати умови, встановлені концесійним договором стосовно страхової суми.
37. Згідно з п. 41 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» здійснюється обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров’ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів. Більш розгорнені правила про ці види обов’язкового страхування на цей час відсутні.
38. Пункт 42 частини першої ст. 7 Закону «Про страхування» передбачає здійснення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт. Нормативно-правові акти щодо цього виду обов’язкового страхування не приймались.
ГЛАВА 68 ДОРУЧЕННЯ
Стаття 1000. Договір доручення
1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
2. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
1. Предмет договору доручення — це певні юридичні дії, які повірений зобов’язується вчинити від імені і за рахунок довірителя. Поняття юридичних дій є більш широким, ніж правочин. Тому наведене визначення предмета договору доручення дає можливість повіреному на підставі договору доручення вчиняти юридичні дії від імені довірителя в державних органах (наприклад, на підставі такого договору повірений може діяти від імені довірителя у відповідних державних органах при технічному огляді автомобіля). Однак в подальшому тексті ч. 1 ст. 1000 ЦК йдеться уже про правочин, вчинений повіреним, який (правочин) створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. Можна було б стверджувати, що цей текст не виключає здійснення в силу договору доручення інших юридичних дій. І таке тлумачення було б правильним. Але ж визначення предмета договору доручення в ч. 1 ст. 1000 ЦК повністю погоджується з визначенням представництва в ч. 1 ст. 237 ЦК, відповідно до якого в правовідносинах щодо представництва представник зобов’язаний або має право «вчиняти правочин» від імені сторони, яку він представляє.
Незважаючи на однаковий підхід ч. 1 ст. 237 і ч. 1 ст. 1000 ЦК до визначення предмета представництва і договору доручення, який (підхід) обмежує предмет відповідних правовідносин, спеціальні положення законодавчих актів побічно допускають встановлення обов’язку повіреного здійснювати не тільки правочини, а і інші дії, допускають оформлення довіреністю таких повноважень представника. Йдеться про визнання можливості участі в цивільному процесі як представників сторін і третіх осіб інших осіб, допущених судом, який розглядає справу, до представництва в даній справі (п. б ст. 112 ЦПК [33]). Повноваження цих («інших») осіб підтверджуються, зокрема, довіреністю (п. 5 частини першої ст. 113 ЦПК). Ще більш широкі можливості для представництва в суді передбачає ст. 28 ГПК [20]. Передбачено представництво від імені потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі (ст. 52 КПК [16]). У всіх названих випадках підставою представництва може бути договір доручення, а на відносини сторін поширюється чинність ст. 1000 — 1010 ЦК.