Звичайна вдячність
- Автор: Крюгер Уильям Кент
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-40-1
- Переводчик: Оксана Дятел
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Звичайна вдячність». Краткое содержание книги:
Але звичайнісінький хлопчисько у трагічний для його родини час, коли звичний йому світ одномоментно зруйнувався, здавалося б, назавжди, виявив дива розважливості та кмітливості, навчився втрачати і віднаходити, ненавидіти і прощати та пізнав ціну любові.
— Ходімо туди, — запропонував Гас. Він обійняв нас із Джейком за плечі і повів до липи. Ми сіли на траву, і я розповів усе, як було. Під кінець історії Гас аж змарнів.
— Що нам робити? — запитав я в нього.
— Потрібно все розповісти татові, — такою була Гасова відповідь.
— Знаю, — закивав головою на знак згоди.
— У тому не лише ваша провина, хлопці. Мені не варто було показувати вам кляту пічку з трубами, — Гас підвівся. — Мерщій до батька. Усе йому розкажіть.
— Він лютуватиме, — відповів Джейк.
— Думаю, так. Однак на кого і треба злитися, то це на Доула.
— А що з Доулом? — запитав я.
— Доула я беру на себе, — Гас подивився в напрямку містечка.
Ліз відчинила нам двері і повідомила, що тато нещодавно поїхав, а мама відпочиває. Вона запитала, чи не голодні ми, запропонувала печиво з молоком, проте ми відмовилися. Вискочили з тіні ґанку і попрямували додому.
Ліз крикнула нам услід:
— Це мине, хлопці. Я обіцяю!
Я щойно повернувся з мертвого міста, де все здавалося втраченим назавжди і хоча кивнув на знак згоди, але словам Ліз геть не вірив.
Поки брели додому — ні пари з вуст. «Паккард» заховався в гаражі, проте тата в будинку не виявилося. Ми перейшли на той бік вулиці: тато був у своєму кабінеті в церкві. Не працював, сидів і розглядав зерносховища та колії з вікна. Я постукав по одвірку, батько обернувся. Миттєво помітив наші зачіски:
— Містер Бейк був надто зайнятий, щоб узятися за вас?
— Ні, — відповів я йому. — Є інша причина, чому ми не підстриглися.
— Яка?
— Нам відомо про Карла.
— Що вам відомо про Карла? — татове обличчя навіть не здригнулося.
— Що він гомосексуаліст.
Тато намагався не виказати свого подиву, проте не помітити це було важко:
— Чому ви так вважаєте?
— Ми чули, як він це тобі розповідав.
Далі я пояснив усе, розповівши про пічку, труби, Доула.
— Боже милостивий, — мовив тато. — Бідолашний хлопчик, — він підвівся і поклав руку на лоб. Загудів потяг неподалік від нашої оселі. Тато стояв, глибо замислившись. Коли товарняк від’їхав подалі, він перевів погляд на нас. — Мені дуже неприємно, що ви підслуховували, але ми якось знайдемо вихід із ситуації. Поговорю з Гасом пізніше, а зараз мушу поїхати до Карла.
Тато вийшов з церкви, ми йшли слідом до гаража. Батько дістав з кишені ключі і наказав:
— Приготуйте собі щось на обід і перевдягніться. По обіді відбудеться прощання з покійною.
— А мама? — запитав Джейк.
— Вона приїде. Але зараз ліпше подбайте про себе.
Батько сів у машину, і виїхав з гаража. Наш «Паккард» покотив вулицею Тайлер.
Пообідали ми бутербродами з ковбасою, потім пішли до нашої кімнати. Причепурилися — все, як наказав тато. Якби мама була вдома, довелося б іще й у ванній покиснути, але за цих умов я вирішив, що вмитися, причесати волосся й одягнути чисту сорочку з краваткою буде достатньо.
Саме в’язав Джейкові краватку, коли задзвонив телефон. Я пішов у коридор і підняв слухавку. Офіцер Клів Блейк, з яким ми познайомилися, коли забирали Гаса з в’язниці після бійки з Моррісом Інґдалом, питав, де тато.
— Його немає.
— А мати?
— Її також нема. Щось трапилося?
— Синку, ми затримали вашого друга, Гаса. Причина затримання — спроба нападу. Він побився з одним із наших працівників.
— Доулом?
— Саме так. Він просив мене зателефонувати твоєму татові і переказати це.
— Ми можемо його забрати?
— Боюсь, що ні, принаймні не зараз. Він погостює в нас до засідання суду, що відбудеться в понеділок. Передай це батькові!
— Обов’язково, сер. Передам.
Я поклав слухавку. Джейк запитав:
— Що трапилося?
— Гас побив Доула.
— Прекрасно!
— Еге ж, але він у в’язниці.
— Він уже не раз був у в’язниці.
— Гас не закінчив копати могилу для Аріель.
— Хтось інший докопає.
— Можливо, проте я не хочу, щоб це робив абихто. Я хочу, щоб це зробив Гас.
— Що робитимемо?
Я трішки подумав:
— Ми його звідти витягнемо.
Розділ 33
Гасів «Індіан» стояв біля крамнички. Оскільки татів друг був у в’язниці, я подумав, що, найімовірніше, він вистежив Доула і накинувся на сержанта в Голдерсона. Ми з Джейком пішли далі, поки не наблизилися до поліцейського відділка, що стояв по той бік міської площі.